У Тернополі “свободівці” в парі з “регіоналами” хочуть провернути оборудку на майже 10 млн.у.о.!

На 14(!) гектарів приміської петриківської землі хтось кинув око. Якщо врахувати, що сотка землі у цьому місці вартує в середньому 5 тисяч доларів, то маємо оборудку на 7(!) мільйонів доларів.

Важко в це повірити, однак депутатська комісія Тернопільської обласної ради з питань соціальної політики та праці, міграції, у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів прийняла рішення забрати землю у хворих дітей та престарілих. 

Членам постійної депутатської комісії з питань соціальної політики облради розповіли, що є відповідні звернення Петриківського дитячого будинку-інтернату (директор – Михайло Новосад) та Петриківського геріатричного пансіонату (директор – Степан Глушок), які, мовляв, погоджуються на вилучення землі, яку вони десятиліттями обробляли, і на надання іншої, невідомо де. Це все подано під соусом того, що земельні ділянки цих комунальних установ облради знаходяться в межах населеного пункту с. Петриків Тернопільського району і згідно з генпланом села (який, до речі, тільки розробляється) віднесені до земель житлової, громадської та садибної забудови. Члени комісії дали добро? Народні обранці запропонували керівникам комунальних установ облради звернутися до управління Держземагентства у Тернопільській області (читай – ТОДА) з клопотанням про надання альтернативних земельних ділянок для ведення підсобного господарства, натомість погодилися на вилучення земель, які перебували у них в користуванні.

Більшість вихованців інтернату вміють читати, писати та рахувати до ста

Ніхто із членів комісії не звернув уваги, що обидва звернення директорів датуються одним числом, що жодного з директорів установ, у яких вилучають землю, запрошено на засідання комісії не було, ніхто не поцікавився, де знаходяться землі, які пропонують вилучити, і де альтернативні наділи.

Дивує те, з якою швидкістю приймалися рішення. 3 жовтня ц.р. Петриківська сільська рада звернулася до комунальних установ із пропозицією (ледь не в ультимативній форм) визначитися стосовно даних земель.

– Враховуючи численні звернення жителів територіальної громади села Петриків щодо виділення земельних ділянок для індивідуальної забудови, що зумовлено зростанням чисельності населення, пропонуємо визначитися стосовно потреби подальшого використання землі за основним цільовим призначенням з додержанням вимог законодавства, – пише петриківський війт Руслан Лазорко директорам комунальних установ.

Уже 17 жовтня директори надали відповіді. І якщо керівник геріатричного центру Степан Глушок фактично «здався», погодившись отримати іншу «земельну ділянку з вищою родючістю, бо нинішня і не має державного акта, і… малородюча», то цього не скажеш про керівника будинку-інтернату Михайла Новосада: «Відповідно до правовстановлюючих документів Петриківський дитячий будинок-інтернат є установою Тернопільської обласної ради, а тому не має права самостійно приймати рішення щодо відмови від права власності на земельну ділянку».

А вже 22 жовтня приймає доленосне рішення комісія облради. Хто ж ці герої нашого часу, які так вільно розпоряджаються землями знедолених? Комісія складається навпіл з трьох «свободівців» та «регіоналів». І якщо члени фракції ВО «Свобода» Марія Чашка, Іван Друзь та Олександра Кидонь не мали права проголосувати проти, бо це було «їхнє» питання, то як їм вдалося заманити у пастку хоча б одного «регіонала»? Провівши невеличке розслідування, виявилось, що двоє «регіоналів» – Віктор Довгалюк та Олена Плисюк – були відсутні на комісії, відповідно не могли голосувати, натомість один «регіонал» таки був на ньому. Ним виявився Іван Хацановський, голос котрого, як виявилось, став ключовим…

– Нам надали недостовірну інформацію. Було озвучено, що один з керівників комунальних установ влаштовував варіант заміни землі, тому я й позитивно проголосував. Якщо ж це не так, директори погоджень не давали, то я буду ставити питання про відкликання свого голосу, – заявив депутат Іван Хацановський.

Підпис під цим страшним рішенням поставила голова комісії Марія Чашка. Було б ще нічого, але найцікавіше те, що її основне місце роботи – начальник управління соціальної політики Тернопільської міської ради, і апріорі вона мала б захищати знедолених, але…

Де проходитимуть трудову реабілітацію вихованці будинку-інтернату?

Отож депутатська комісія пропонує 10 і 4 га землі відповідно від Петриківського будинку-інтернату та будинку престарілих забрати і передати Петриківській сільраді. Хто знає, ті землі межують із колишніми локаторами, а сьогодні – зі складами видавництва «Школярик» і тягнуться ледь не до петриківського ставу. Ласі шматки, погодьтесь. Як стверджує Петриківський голова, дані землі підуть під житлову забудову мешканцям села. Але чи так воно буде? Дуже в цьому сумніваюся. Знаючі люди говорять, що землю вже поділили на 60 ділянок. І до цього процесу дотичні місцеві «свободівці», у тому числі й ті, які через обласну раду стали народними депутатами. А інакше як пояснити їхню особливу зацікавленість у всьому цьому процесі.

Хоча, як розповів нашому виданню керуючий справами обласної ради Ігор Дулеба, іншого виходу не було.

– У даних комунальних установах відсутні державні акти на землю, тому Петриківська сільська рада своїм рішенням може забрати дану землю. І щоб цього не трапилось, постійна депутатська комісія рекомендує звернутися до обласного Держкомзему, щоб там надали комунальним установам альтернативні площі для ведення підсобного господарства, – зазначив Ігор Дулеба.

Але якось не віриться, що вищий представницький орган Тернопільщини не може знайти важелів впливу, щоб захистити землі своїх установ, навіть якщо вони і знаходяться в межах населеного пункту.

Сьогодні працівники пансіонату зі своїми підопічними обробляють землю фактично у себе під носом. Щоб стати на землі геріатричного пансіонату, потрібно лише вийти із вхідної брами та перейти через дорогу. Трішки більшу відстань (до 200 метрів) до своїх 10 гектарів доводиться долати вихованцям будинку-інтернату. Але чи зможуть подолати ці знедолені люди кілометри, коли їм запропонують землю на далекій відстані. Однозначно – ні. Вони не зможуть туди ні дійти, ні, зважаючи на обмежене фінансування, доїхати. До того ж, важко повірити, що Держземагентство в околицях Тернополя може надати землі цим установам, та й чи буде шукати…

Парадний вхід у дитячий будинок-інтернат

– На цих землях проходять трудову реабілітацію вихованці будинку-інтернату. Більшість з них фізично здорові, натомість мають розумову відсталість. На полі працюють не всі, а лише дорослі вихованці закладу і тільки за рекомендацією лікаря.

Зауважу, що ніхто від дівчат не вимагає виконання плану, хто як може і вміє, так працює. При цьому як працівникам закладу, так і його вихованцям зручно, що земля, на якій вони працюють, розміщення поруч з інтернатом, відповідно вони пішки за кілька хвилин можуть дістатися до поля, – зазначив Микола Новосад.

У спортивному залі вихованці будинку-інтернату проходять реабілітацію

А між тим, у 2004 році сесія Петриківської сільської ради дала дозвіл на виготовлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га (очевидно, таке саме рішення було і по геріатричному пансіонату). Тодішній сільський голова Петрикова Мирослав Батько розумів потреби даної установи, чого не скажеш про нинішнього Руслана Лазорка. Так, через відсутність коштів директори цих закладів не виготовили державних актів на землю і тепер мають проблеми, але і їх потрібно зрозуміти. Значних коштів на державний акт обласна рада не виділяла, а своїх грошей інтернат чи будинок престарілих не мали.

Зауважимо, що земельне питання постало на порядку денному не випадково. Свого часу працівниками, які відробили в установах багато років, було приватизовано гуртожитки пансіонату та інтернату. Натомість знайшлися деякі люди і почали казати, що пропрацювали не менше, а нічого не мають. Тоді було звернення до голови обласної ради щодо надання дозволу на вилучення певної частини земель, яка використовувалася для обробітку, для працівників даних закладів. Натомість коли відповідний дозвіл було отримано і списки передано в апарат облради, почалися дзвінки від людей, які не мають відношення до цих установ, щоб їх туди включити. Коли це все почалося, директори, усвідомлюючи, що до добра це не приведе, а наживуть тільки собі ворогів, дали задню і відмовилися роздавати землю. На деякий час це питання зникло з поля зору, але не надовго. Спритні на руку подумали, що на цих землях можна нажитися, і через Петриківську сільську раду та депутатську комісію облради почали це питання активно «торпедувати»…

Директор інтернату Михайло Новосад не без гордості показує побутову кімнату своїх вихованців

Невже німці кращі за своїх?

Журналісти «Номер один» побували у Петриківському обласному комунальному дитячому будинку-інтернаті, де виховуються виключно дівчата від 4 до 35 років. Ступивши на територію закладу, одразу стає зрозуміло, що він має справжнього господаря. Окрім того, що у середині головного корпусу інтернату приміщення відремонтовані (шкільні та побутові кімнати, кімнати відпочинку, туалети й душові, столова та спортивний зал), заклад займається підсобним господарством. На території розміщено невеликий свинарник на 42 голів.  Тварини споживають у тому числі й відходи вирощених на полі с/г культур, таким чином є можливість забезпечувати дітей свіжими, екологічно чистими продуктами харчування власного виробництва.

Працівник інтернату демонструє підсобне господарство закладу – свинарник

Як розповів Михайло Новосад, уся продукція, вирощена у підсобному господарстві, безкоштовно направляється на потреби інтернату. Також завдяки старанням директора інтернат має свою каналізацію, водонапірну башту, котельні, паливні, теплицю… Недалеко від інтернату розміщені ті самі 10 гектарів землі, про які йдеться вище. Землі доглянуті, зорані, повністю підготовлені до зимівлі.

Молитовна кімната

Сподіваємось, що піднятою темою нам вдасться достукатись до сердець небайдужих, відповідно даний проект не потрапить на сесію обласної ради. А якщо так станеться, що його включать у порядок денний, то він не буде прийнятий, і цих бідних і знедолених людей залишать у спокої. В іншому разі це буде не по-християнськи.

Зауважимо: якщо  рідні тернопільські депутати зібралися забрати у хворих дітей та престарілих землю, то німці з Фонду підтримки науки і культури міста Гамбурга, навпаки, чим можуть допомагають будинку-інтернату.

– Ми не бідні, але ніколи від допомоги не відмовляємося. Я сказав німцям: мені ваших грошей не потрібно, я зроблю проектно-кошторисну документацію, і якщо вона підходить, то профінансуйте роботи. Співпраця з німцями розпочалася з невеличкого готелю для батьків, які приїздять провідувати своїх дітей, – резюмував заслужений працівник соціальної сфери Михайло Новосад.

І так поступово переконавшись, що керівництво інтернату робить благі справи, німецька сторона профінансувала чимало проектів у будинку-інтернаті…

Віталій Попович, «Номер один»