У Тернопіль мене перевели в рамках планової ротації, накази для військових не обговорюються, — новий начальник патрульних М. Білецький

Вже близько двох місяців лучанин, а в минулому начальник Управління патрульної поліції Одеси, очолює патрульну поліцію Тернополя.  Аби ближче познайомити тернополян з правоохоронцем, ми запросили його на інтерв’ю.

– Для початку розкажіть про свою кар’єру в правоохоронній системі…

– Моя кар’єра розпочалася з 2014 року, коли ми з братом пішли в добровольчий підрозділ патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь». Воював в Іловайську, Вуглегірську, Дебальцевому… Брат й досі там служить, а я пішов у лави патрульної поліції.

Пригадую, якось товариш зателефонував і запропонував долучитися до реформи Нової поліції. Так я і поповнив ряди патрульних. Спершу працював командиром роти в Управлінні патрульної поліції Києва, потім  – заступником начальника у Харкові, а пізніше очолив патрульну поліцію Одеси.

– Знаємо, раніше ви очолювали патрульних в Одесі, і те, що родом ви з Луцька. З Тернополя ближче додому. Мабуть, позитивно сприйняли переїзд? Хто, все-таки, ініціював зміну міста роботи: ви чи вище керівництво?

– Це було в рамках планової ротації.  Накази для військових людей не обговорюються. Звісно, трішки незвично перейти працювати з великого міста в маленьке. Тернопіль набагато спокійніше місто, порівняно з Одесою.

– Який він, ввірений вам колектив, вже зрозуміли?

– Колектив найкращий. Патрульні вражають ввічливістю, тактовністю і активною позицією у житті.

– Оцініть професійність тернопільських патрульних за п’ятибальною шкалою.

– Гадаю, на оцінку 5. Якщо не 5, то четвірку з плюсом стовідсотково даю. Звичайно є багато чому вчитися і вдосконалюватися. У роботі патрульного різні випадки трапляються, чим неординарніша ситуація, тим краще, вона більше дисциплінує.

 – З чого почали перший робочий день у Тернополі?

– Зі знайомства з особовим складом. Мені було важливо дізнатися, який клімат в колективі, чим живуть і як працюють тернопільські патрульні. Також вивчав місто, які проблемні місця тут.

– Чи познайомилися вже з місцевою владою? Які висновки зробили?

– Так.  Є велике розуміння роботи і поняття взаємодії. Був приємно здивований відношенням  керівника міста. Сергій Віталійович,  відноситься до тієї категорії людей, які мало говорять, а більше роблять. Це мені дуже імпонує.

– Якою залишили поліцію Одеси, чим пишаєтеся? 

 – Пишаюся колективом і маленькими перемогами. В Одесі важко зробити все ідеально, як би того не хотілося. Було багато проектів, які вдалося зрушити з «мертвої» точки. Напередодні від’їзду до Тернополя, вдалося домовитися про виділення  коштів на побудову для кожного батальйону приміщення для відпочинку, де будуть облаштовані переодягальні, душові…

– Які практики, розпочаті в Одесі, плануєте застосовувати в  Тернополі?

 – В Одесі були окремі екіпажі, які займалися відпрацюваннями, приміром, профілактикою дотримання правил дорожнього руху серед пішоходів… Схожа проблема існує і в Тернополі. В Одесі ми підходили до цього глобально, за кошти міськради закупили світлове обладнання для пішохідних переходів, це давало змогу водіям в нічний час краще побачити пішоходів. Також проводили рейдові перевірки по парковках. Причому в нас не було мети забрати багато автомобілів, а показати, що так робити не варто і чомусь позитивному навчити. Невдовзі в Тернополі планую теж запровадити таке, але після того, як зросте штат патрульних.

– У Тернополі знову набрала актуальності тема співіснування тернополян і ромів. Тернополяни  бідкаються, що ані поліція, ані місцева влада не дають ради із цим нашестям…

– Така проблема існує не лише в Тернополі. Наприклад, в Одесі від цього найбільше потерпає Малиновський район. Вирішенням цієї проблеми там особисто займалася заступниця міністра. Очікуємо на позитивні зрушення в майбутньому. Роми є, вони теж люди. Щоправда, не хочуть працювати і своїм способом життя приносять чимало проблем іншим громадянам. Поки що законотворці нічого не можуть сказати з цього приводу.

– Про кадровий голод: чи підраховували, скільки вам треба патрульних?

– Явище тимчасове, зараз 58 людей відправили на навчання до Рівного, буквально через 3 місяці вони поповнять ряди патрульної поліції. Черговий набір до патрульної поліції триває, тож запрошуємо усіх охочих, які хочуть служити і захищати наших співгромадян.

– І наостанок: епоха selfie з поліцейськими вже минула. Усі терпляче чекали, коли нові правоохоронці навчаться. Але й досі патрульні довго їдуть на виклики, повільно і з помилками оформлюють документи, через що порушники згодом виграють у суді… Що думаєте з цього приводу?

– Період селфі –  це позитивне зрушення і погляд українського народу на нового правоохоронця. Нерідко люди приїжджають з-закордону, які чули про реформу поліції, їм цікаво, спілкуються  з патрульними, роблять собі фото на пам’ять. Новий патрульний поліцейський повинен бути якомога відкритішим до громадян. Кожен мешканець міста має знати, що в будь-який час може звернутися до нього і йому обов’язково допоможуть. Є багато моментів, бо в нас недосконале законодавство. Але як я люблю повторювати: потрібно на своєму місці добре виконувати свою роботу, що ми і робимо.

Існують  проблеми скасування тих самих постанов у судах. Втім, коли  порівняти у відсотковому співвідношенні, то якщо зі  ста десять постанов скасують — це небагато. Якщо факт правопорушення встановлений, доведений та підтверджений належними доказами, однак інспектором була допущена помилка у постанові, тоді така постанова скасовується, а справа надсилається на новий розгляд. Повірте, патрульні дуже багато і віддано працюють, аби нам з вами спалося спокійніше.

Бліц-інтерв’ю

• У робочому кабінеті зміни проводили? Що додали свого? Що вам взагалі треба для роботи?
• В робочому кабінеті поставив грамоти і подяки, які отримав мій особовий склад в Одесі, а вже і в Тернополі. Це приємно, це мене тішить і цим пишаюся. Особовий склад несе не лише повсякденну службу, а й бере активну участь в житті міста. Це, звичайно, приємно і позитивно.
  Змін кардинальних не провів, перестановку теж не зробив, тут досить затишно і доволі комфортно працювати.
• Що вас спонукало стати правоохоронцем? Це – мрія дитинства?
• Дитяча мрія – стати військовим. Мої батьки військові, тож хотів продовжити династію. Однак мене зупинило те, що побачив, коли приїхав навідати старшого брата в армії. Це не та армія і служба, яку я собі уявляв. Звісно, коли війна, таке не обговорюється. Вважаю, що в душі я військовий. Україну, рідну землю треба захищати. Тому з братом і пішли в підрозділ “Світязь”…
• 5 улюблених застосунків у смартфоні?
• Страшенно не люблю смартфонів… Для мене телефон – це тільки телефон. В соцмережах я не дуже активний.
• Хобі маєте?
• Риболовля. На жаль, зараз на це фактичного немає часу. Раніше щонеділі збирався на став. Тепер про таке залишається лише мріяти.
• Улюблений аксесуар?
• Не маю звички прив’язуватися до матеріальних речей.
• Скільки часу спите?
• Мабуть, 4-5 годин. Звісно, цього недостатньо для повноцінного сну. Однак, вже звик, 3 роки в такому режимі.
• Займаєтеся спортом? Назвіть свої показники з крайньої атестації.
• Тести здав дуже добре… За можливості займаюся на брусах, турніках.
• Що у Тернополі подобається, а що ні?
• В Тернополі подобається все, доволі прогресивне місто. На мій превеликий подив, тернополяни доволі мирно вживаються з іноземцями, яких тут чимало. В Одесі з цим трохи по-іншому. А улюблене місце в місті — Тернопільський став.