Юлія Костюк: “Моя любов до Тернополя живиться поверненнями”

Найсолодший краєвид дитинства — обриси міста на пагорбі, коли я їду додому з літнього заслання в село. Зараз ця батарейка заряджається, коли коли нічний поїзд зависає серед вогнів на мості біля “Шостого магазину”. Милуюсь, збираюсь — і на вихід.

Якщо вже мова про залізницю, то я шалено люблю місця, де вона підступає до поверхні пейзажу. Вокзал, мости, станція «Тернопіль Вантажний». Звучне словосполучення, назвала би так свій рок-гурт 🙂 Класно блукати Північним промисловим районом, де колії несподівано вибігають з-за стін і ховаються в чагарях. Плюс безлюддя, порожні коробки покинутих заводів з космічними назвами і, якщо пощастить, густий тернопільський туман — одним словом, кіберпанк, який ми заслужили.

Усі, хто приїжджають у гості, захоплюються кількістю води і зелені в Тернополі. А мені найдужче подобається їх поєднання в язичницьку атмосферу Топільче. Горбики з камінням, що взимку схожі на капище, а влітку заселені безхатьками, різьблені скульптури (семеро на боковій стежці неподалік музучилища — чим не Семеро з «Гри престолів»?) А ще канали, качечки та підвісний міст (вибачте, якщо ви потрапляли на нього разом зі мною).

Обожнюю озеро, особливо восени. Зранку над ним непроникна імла і здається, що за огорожею — край світу. Заради цього видовища я навіть їздила на перші пари. А ввечері прекрасно сидіти на острівку, дивитися на тиху темну воду та Кутківецький ліс, схожий на величезного чорного кита.

Тернопільський рельєф просто створений для прогулянок. Можна дійти з найнижчої точки міста до найвищої (приблизно з Дружби на Східний) і не втомитися. Дуже подобаються вулиці Родини Барвінських, Івана Франка і Юліана Опільського, які не лягають у щоденні маршрути. Блукаю там досить рідко (щоб залишити щось цікаве на майбутнє) і в гарному настрої (щоб не робити з них емоційний палімпсест).

Ще одне місце, яке я надзвичайно люблю, — Центр науки. Ніколи не думала, що в Тернополі з’явиться щось подібне і мені пощастить стати частиною його неймовірної команди. Крім майданчика для популяризації науки і можливості її у прямому сенсі торкнутися, це ще й дуже стильний простір. Чорні стіни, атмосферні експонати і яскравий стрит-арт.

Юлія Костюк.

Фото авторки.