Українсько-нігерійський тандем TVORCHI, який почався у Тернополі, випустив альбом 13 Waves. І це музика світового рівня
Україно-нігерійський тандем створив бездоганний плейліст для вечірок цієї осені
Якось одного разу український хлопець Андрій йшов вулицею Тернополя. Назустріч йому рухався нігерійський хлопець Джеффрі, студент місцевого вишу. Андрій стукнув незнайомця по плечу. Джеффрі було неприємно, але він зупинився.
Українець запропонував нігерійцю: “Давай спілкуватися? Ти мені допоможеш підтягнути англійську, а я тобі допоможу з українською”. Той погодився. Вирішили обміркувати все за келихом пива. Пізніше виявилося, що обидва хочуть писати музику.
Цю історію створення гурту TVORCHI можна прочитати у майже кожному з небагатьох інтерв’ю Андрія Гуцуляка та Джеффрі Кенні. Але головне навіть не сам цей випадок, а його підґрунтя — обидва хлопці взагалі не з тих, хто знаходить собі друзів на вулиці. Тобто цей тандем не мав скластися. І все ж таки він існує.
Парадокс — головний двигун у невеличкій історії TVORCHI. Африканець, якому важко співати українською, тим не менше намагається це робити. Перший кліп (Believe) з бюджетом $100 вже назбирав більше 1,5 млн переглядів. У лютому цього року на нацвідборі “Євробачення” всупереч українським телетрендам гурт дійшов до фіналу.
Шлях TVORCHI був і ще якийсь час точно буде рухом проти течії. Невідомо, до чого це призведе, але сьогодні важливе інше. Сьогодні вийшов третій альбом Андрія та Джеффрі 13 Waves. І це тринадцять пісень, сповнені краси, професійної досконалості та пристрасті. Це робота, яка підвищує рівень української поп-музики загалом.
***
“Ми не юзаємо готові семпли”. Це слова Джеффрі, і це ще один з ключів для розуміння не лише назви гурту, але й його феномену як такого. TVORCHI використовують традиції загальновідомих стилів, але це дивним чином не робить їхні пісні стереотипними. Так дуже часто виходить, коли люди збираються разом не тому, що треба, а тому що свербить в одному місці.
13 Waves — на декілька порядків більш переконлива робота, ніж їхні альбоми The Parts (2018) та Disco Lights (2019). За два роки вони далеко вперед пішли у розумінні одне одного. Звичайно, успішний візит на нацвідбір додав їм впевненості — більшість нових пісень були створені цього року.
Останні шість місяців Андрій та Джеффрі працювали дистанційно через карантин. Кожен у своїй квартирі. Вони й до пандемії не особливо часто виходили на вулицю, а зараз й сам МОЗ велів не шастати.
Тим дивніше бачити, як вони створили альбом, який насичений ритмами, що приймають безкінечно різні форми і максимально відкриті до світу. 13 Waves — це плейліст для домашніх вечірок, які ми можемо вигадувати собі, поки не виходить фестивалити та клубитися.
Кожна з 13 пісень — як бурхливий сюжет. Більшість треків тривають дві з половиною хвилини, але ж більше й не треба. За цей час TVORCHI встигають побудувати світ, зруйнувати його, створити знов, врятувати від небезпеки та кинути все напризволяще, тому що час йти далі — до наступного треку.
Цей альбом — фабрика музичних ідей, які наче живі істоти народжуються на твоїх очах, проживають насичене життя та відлітають собі у космос, як комети. Різниця лише в тому, що ці комети можна повернути назад, натиснувши репіт.
***
В епоху, коли світ захопили репери, TVORCHI роблять ставку не на хіп-хоп. Серце вокалу Джеффрі — соул, і саме навколо цього фундаменту Андрій будує саунд. Дві-три пісні з акцентованим речитативом не міняють їхнього головного маршруту. І тому вони так органічно перетинаються у треку Yellow Sands з Alina Pash — дівчиною, яка наполегливо просить не називати її реперкою.
Тому якщо шукати для TVORCHI родича за духом у сучасній поп-еліті, то це буде скоріше The Weeknd, а не, скажімо, Drake. 13 Waves не може сперечатися з артистами такого ґатунку за бюджетами, але за рівнем мислення та щільністю креативу українсько-нігерійський тандем точно не програє грандам. Тернопіль спокійно собі рулить поруч з велетнями.
І що важливо, у своїх творчих пориваннях Гуцуляк та Кенні не вдаються до професійного самозамилування — все ж таки вони працюють на полі поп-культури. Вражаючим чином інтелектуальна, так би мовити шахова складова цих пісень не заважає тій легкості, з якою вони захоплюють руки та ноги. 13 Waves — це музика не для задротів. Хоча задроти мають шанси знайти собі в ній щось цікаве.
Щодо можливих хітів, на цю роль претендує насамперед Spring Romance, де мелодія приспіву зустрічається з таким глибоким та непересічним аранжуванням, що ледь встигаєш стрибати від біту до струнних через клавішні малюнки.
А може топ-піснею стане Passionfruit, де захоплюючий мотив у виконанні Джеффрі запакований в таку інструментальну розкіш, що трек злітає у твоїй голові наче ракета Ілона Маска. А може Living My Life та Instagram Model будуть рвати колись танцполи своїм грувом.
Коротше, 13 Waves — дуже дивна річ: з одного боку немає коли нудьгувати, з іншого після 35 хвилин виникає відчуття, ніби ти слухав двогодинну поп-симфонію.
***
Абсолютно всі пісні альбому — англійською. І це теж робить реліз TVORCHI винятковим для України. У 99% випадків англійську у нас використовують або в андеграунді, або в секторі інді. Тобто ті, хто думає насамперед не про поп-тренди та розвагу, а про самовираження.
Але ж потенціал 13 Waves націлений не на нішевий масштаб.
І тут неминуче приходиш до питання: де в Україні та музична індустрія, яка зробить зірковим сучасний танцювальний, але на 90% англомовний проект? Де та економіка, що вигодує таких артистів, і де той широкий слухач, який полюбить це?
І чи не варто було записати хоча б два-три ударних треки українською та спростити собі шлях? А якщо ні, чи не прийшов час спробувати себе стратегічно просувати на західному ринку?
І поки ці питання висять у повітрі, важливо не забути про головне. TVORCHI записали непересічний поп-альбом — і сам цей факт вже точно перемога для української сучасної музики.
Який саундтрек готувати на вечірки цієї осені — це питання закрите. Треба просто увімкнути 13 Waves.
Слухати альбом 13 Waves на Apple Music, Spotify, Google Play, Deezer.
Фото: Крістіна Маслова
Коментарі вимкнені.