Альтернативне море Дністер (+ координати місць для відпочинку)
Не шукай мене, бо я на, бо я на морі.
Знаєш, де я є? – а я на, а я на морі.
Маєш безліч справ? – а я на, а я на морі.
Все життя відклав, бо я на морі.
Мідний таз, символічний предмет народного побуту. Ним вкрилися плани (більшості) українців відвідати в 2021-ому Нечорне/Неазовське моря. Карантинні обмеження почалися і лютують, заначки потихенько finite la comedia; між тим всім влада бідкається, люди розводять руками.
Проте, для наближених до Дністровського каньйону мешканців вихід – є!
Як і на моря потрапити, і щеплення про довідку не купляти.
Річка Дністер – це аж 5 (п’ять) в одному морів: силурійського, девонського, юрського, крейдового, і неогенового періодів!
У всіх п’яти морях, якими в прадавні часи вкривалися наші терени, в осад на дно випадало все, що піє, виє, гавка, квака (брахіоподи, ортоцераси, трилобіти; рештки цього всього вертепу скам’яніли, перетворилися на кількасотметрові товщі каменюків). На сонячне світло з глибин моря /надр землі (в якості «відслонення») скелі сі відшпортано Дністром, що останніх кількасот мільйонів років вгризається в земні надра. Якщо річка не пересохне через глобальні/локальні потепління, з часом оголить також ордовик і зовсім найдревніші докембрійські породи.
Одразу зазначимо, що є нюанси. Моря змінили стихію (вода, вогонь земля, повітря), перевтілилися в агрегатний стан каменю. Проте, об хвилі похлюпатися можна – дністерські. Друге. Зауваження прикрих скептиків, що море-Дністер – «несолоне» – так, але трохи не так. От у вересні 1983-ого, після катастрофи в Стебнику, калійна ропа перетворила воду в Дністрі на солону. У 2021-ому, як і в 1983-ому, ніщо так само не віщує біде. Біди. Завжди напоготові «висячий хвіст» (хвостосховище) в Калуші, дуплету того ж Стебника ніхто не відміняв.
Якщо «море – рибалка на бичка», останні роки ця зараза радує нас і в Дністрі, його повно, витіснюютьяє аборигенні види рибів.
Де ракушки – радість для дітей? Копирсаючись в скелях, можна зустрітися з цілою зграйкою тентакулітів. А якщо довго гратися в пляшечки, в шумі дністерських хвиль почуєш прадавню мову трилобітів.
Пам’ятка! Прибери за собою сміття, не розпалюй вогнищ (принаймні на нових місцях). Не репетуй голосно. Відпочивальників в нас багато, пляжів на скам’янілих морях мало, на всіх не вистарчить.
Перше дністерське море – силурійське (420 + млн. років). Безперечно, фундамент Поділля (хедлайнер-Бакота). Через регулювання Дністровським водосховищем, коли рівень тримають високий, «море» наповнюється по самі вінця-скелі. Якщо ж організований «відплив» – замість них я бачу різні сухі рослини, напіврозложені трупи риб і панцирі крабів.
Основні локації придністерського силуру на Тернопіллі – поблизу сіл Трубчин та Дзвенигород.
силурійські відслонення в Трубчині. (48°31’05.1″N 26°19’30.3″E). Фото Юрка Козоріза
силурійські відслонення в Дзвенигороді (48°32’21.7″N 26°16’41.5″E)
Фото Юрка Козоріза
Межа, де силурійське море замінюється сірим морським девоном (вік відкладів 411-416 млн. років) – село Дністрове (48°32’21.3″N 26°15’21.9″E). Цікавий збіг: вище за течією Дністра вирощують пасльонові (помідори-перці) культури, нижче – тютюн. Можливо, це пов’язано з характеристиками ґрунтів, або ж з тютю (метафізичний збіг).
Сірі девонські скелі відстоять трохи далі від води, чим силурійські. Проте, на околицях Устя та нижче Колодрібки точки, де у воду можна зійти просто з кам’яних плит, є.
сірі девонські відслонення біля Колодрібки (48°38’59.6″N 26°02’35.5″E) та Устя (48°36’24.0″N 26°05’42.2″E). Фото автора.
Третє море – знов девон, але вже не сірий, а брунатно-червоний («old red»), віком 350+ млн. років. В уяві більшості туристів Дністровський каньйон – плоть від крові червоний: найпопулярніші для водних туристичних подорожей ділянки Дністра нашпіґовані саме червоними скелями. «Old-red-море» було прісноводним, того і зашарілося.
червоні девонські скелі біля смт.Коропець. 48°55’09.2″N 25°11’46.0″E. Фото Руні Солиджука
По-друге, «каньйон» – перша асоціація з теж червоним Grand Canyon. На жаль чи щастя, в долині Дністра сприятливі для розвою зеленини мікрокліматичні умови – усе навколо зацвіло, ясна вода і сонце золоте. Цвітуть гаї, цвіте густе зело. Але повторюю – останнім часом клімат регулюється в радісний туристам бік. Якнайменше дощів, більше ерозій, бур пилових; відчуття скелясто-кам’янистої пустелі в реальному часі – буде!
“оригінальний” Великий каньйон. Фото – з Вікіпедії
У Дністровському каньйоні море «Верхньої юри» (+ – 150 млн. років тому) – зустрічається вище по течії від села Незвисько, ген високо над рівнем Дністра. То такі світлого кремового кольору скелі;
хотів пожартувати на тему шкільних дошок-крейди, але згадав, що зараз коїться із навчанням.
Безпосередньо над Дністром відслонення верхнього юрського періоду є поблизу с. Буківна – на кілька кілометрів вище «офіційного початку Дністровського каньйону (впадіння Золотої липи-річки) – складені черевоногими та двостулковими молюсками, коралами, водоростями, нечисленними брахіоподами та форамініферами.
холодне море верхньої крейди біля села Буківна (48°58’20.0″N 24°58’49.7″E). Фото автора
Так само з «крейдяним морем» (140 – (мінус) млн. років тому) – воно вляглося ще вище за «юрського», над девонським чи силурійським морем. Але є (принаймні) один виняток – аж у Львівській області, на околицях Старого села, відклалася журавненська свита нижньої крейди. Коли на Дністрі повінь, миється підніжжя Скелі Випускників.
море крейдового періоду“ нижче смт. Журавно (с.Старе село, 49°13’52.5″N 24°22’05.1″E ). Фото автора.
Останнє, неогенове море (зовсім юне, в межах десятка мільйона років) – допершу, це гіпсові пласти, роз’їджені карстовою люттю. Результат – славнозвісні «тернопільські» печери. От в печері Млинки є галерея, названа «Кам’яною хвилею». Тим більше, це море такой солене, гіпс (CaSO4·2H2O) відносять до сульфатів, (солей сульфатної кислоти). Але, якщо така сіль не до смаку/подоби Вашій балуваній Галі, вдягаєте три флісових кофти, і вперед рачки по «зондер-маршруту». В процесі з ваших костів вийде ціле море cолі.
в лабіринтах печери Млинки. (48°57’20.9″N 25°52’32.8″E) Фото автора.
А найближча до Дністра лагуна неогенового моря – безперечно, це Одаївський печерний комплекс. Звідси відкривається пів-панорама на річку. Тут такий стрімчак, що момент – і в море. Варто бути обережними зі своїми бажаннями.
Печерний комплекс в Одаєві і панорама на Дністер. (48°52’09.9″N 25°08’00.4″E)
Фото автора та Анатолія Сивака
Андрій Мельничук
Коментарі вимкнені.