В “Алігатор” було вкладено 75 млн. гривень, а фірма «Акція» викупила весь комплекс за 13 млн.

Минулого тижня у Тернопільському міськрайсуді було завершено судове слідство стосовно співвласника готельного-розважального комплексу «Алігатор» Валерія Борисова. І хоча прокурор змінив обвинувачення, бізнесмену все-одно загрожує 6 років ув’язнення – як вимагає сторона обвинувачення.

Сам підприємець докази спростовує, тим паче, що й доказів не залишилось – так званий потерпілий Анатолій надіслав суду дві(!) нотаріально завірені заяви, що зрозумів свою помилку, відтак не має претензій до Борисова і просить звільнити його з-під варти та взагалі не судити. Логічно було б, якби суд заради встановлення істини затримав самого потерпілого. Натомість вже за 10 днів  вирішиться доля Валерія Борисов: або пан, або пропав.

Якщо проаналізувати, що мова йде про один із кращих у Західній Україні розважальних комплексів вартістю майже в 100  млн. грн., стає зрозумілою ціна питання, відтак – ціна свободи його власника.

Нашому виданню вдалося передати питання та отримати відповіді на них від Валерія Олександровича Борисова. Отже…

– Що зараз відбувається з Вашим бізнесом?

– Те, що відбувається з моїм бізнесом,– повне беззаконня, як кажуть у певних колах, «беспредєл». Не дарма спочатку влаштували помпезний арешт, коли 60 чоловік, по суті УБОЗ у повному складі, приїхали мене затримувати. Те, що мене закрили, не перевіривши викладених у заяві потерпілого фактів, свідчить про те, що мене боялися. Знали: якщо я буду на свободі, на полі бою, вони нічого не зможуть зробити з «Алігатором». Тому мене вирішили просто закрити за формальним приводом – взяли у потерпілого нічим не обґрунтовану заяву. Виходить, що достатньо будь-кому подати неперевірену, нічим не обґрунтовану заяву, і людину затримають і заарештують. Хоча  товариш потерпілого Анатолія, свідок І. Кость, писав зовсім інше, що такого не було. Інший обвинувачений, підприємець Сірий, зараз перебуває на спецлікуванні. Після арешту його довели до того, чинили такий тиск, що він не витримав, намагався повішатись на шнурівках від кросівок.

– У суді під час дебатів ви звернулись до прокурора, який підтримує обвинувачення: «Подивіться мені в очі і повторіть свої обвинувачення, дивлячись мені в очі». Прокурор промовчав. Що насправді сталось із готельно-розважальним комплексом «Алігатор»?

– Розумієте, ще до суду ми неодноразово звертались до банку «Б», в якому взяли кредит, і попросили дати дозвіл на перекредитування. Тобто ми знайшли інший банк, готовий перепозичити мені кошти та повернути банку «Б» кредит. Мене найбільше вбиває, що я у свій бізнес разом із банківськими грошима вклав 75 млн. гривень, а фірма «Акція» викупила весь комплекс за 13 млн. гривень!

Мало того, що у мене відібрали бізнес, та ще не закрили кредит у банку «Б», відтак я ще винен гроші. Тобто банк і рейдери, які захопили «Алігатор», працюють разом в одному напрямку. Тому що банк – банкрут. Перед самим арештом до мене приїжджали люди, вкладники банку «Б», і просили повернути гроші. Я їм пояснив, що кошти винен банку. «Нам банкір сказав: «Ваші гроші в «Алігаторі», йдіть і забирайте»», – пояснювали вони.

Я вже казав, що після рейдерської атаки та мого арешту з комплексу вивезли вісім мішків документації, а повернули лише частину, і то не основну документацію.

­– У суді ви зазначили, що встигли переписати бізнес на матір, але не встигли переукласти банківські угоди.

– Так, тому я хотів провести переадресацію кредиту з одного банку в інший. Я звертався у банк декілька разів, але відповіді не отримав. Нарешті вони знайшли формальний привід – неправильна форма заяви, тобто шукали зачіпки.

Зрозумівши, що я не зможу перевести кредит в інший банк, я звернувся до суду і виграв у Львові Апеляційний суд.

25 травня 2010 року було призначено розгляд касації у київському Верховному Суді. 24-го числа я планував їхати до столиці, але 21 травня мене «закрили». Варто зазначити: як правило, Верховний Суд приймає сторону попереднього апеляційного суду і лишає в силі його рішення. Але яким чином вирішилась моя справа, не знаю, бо після арешту адвокати були зайняті моїм звільненням.

Тим часом фірма «Акція» викупила 80% майна комплексу «Алігатор». Звідки ця фірма і чим займається – достеменно нікому не відомо, є інформація, ніби столична, а у Тернопіль постійно приїжджає її представник. Ніби раніше цей чоловік працював у банку «Б».

Але головне, що наш губернатор Валентин Хоптян нещодавно під час виступу на телеканалі TV-4 ні з того ні з сього запевнив, що скоро запрацює готельно-розважальний комплекс «Алігатор».

Мене спеціально вивели з бізнесу, бо якщо я був би на свободі, то ніколи б не дозволив, щоб таке сталося з «Алігатором». Банківський експерт оцінює майно комплексу в 50 млн. гривень, з урахуванням банківських 25 мільйонів кредиту, та вже незабаром той же експерт дає висновки та оцінює те саме майно лише у 13 мільйонів. Тобто в його діях простежується повний кримінал, видно змову банку з фірмою «Акція».

Відтак розважальний комплекс забрали за 13 млн. грн., але кредитний договір зі мною не закрили! Тобто банк ніби забрав у мене комплекс, але борг не закрив, він і далі «висить» на мені. Якщо на те пішло, банк повинен був оголосити мене банкрутом, створити ліквідаційну комісію, призначити ліквідатора. І після продажу майна комплексу частина коштів повинен був отримати банк у рахунок боргу, а частину повернути мені. Так було би чесно і справедливо.

Не розумію, чому мовчить громада Тернополя. Це ж абсурд: комплекс продали за 13 мільйонів, тобто 10 тисяч кв. метрів площі – за 13 млн. гривень. Але навіть якщо брати по тисячі доларів за квадратний метр, це вже 10 млн. доларів, не гривень! Це рахуючи тільки самі приміщення, а не бізнес, якщо додати бізнес, отримаємо дуже солідну цифру.

– Ви не вважаєте, що ваш арешт дав поштовх перерозподілу бізнесу в Тернополі, як, зрештою, загалом по Україні?

– Можливо, адже аналогічна ситуація склалася на фірмі «Ровекс» і фабриці меблів «Нова». І всюди банки пішли назустріч підприємцям та провели реструктуризацію боргів.  Щодо банку «Б», допускаю: банк домовлявся з фірмою «Акція», і вони по одній схемі банкрутують та відбирають майно у бізнесменів, тиснуть через кредити. Цілком можливо, що зараз вони взялись за солідні  структури, а потім – за звичайних торговців на базарі. Я не знаю, до чого ця ситуація може призвести.

Іван Білий, Номер Один