Дзвінка Торохтушка отримала першу літературну відзнаку

Оголосили переможців Конкурсу воєнної короткої прози від видавництва «Білка» та конкурсу воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча. Про це повідомили на фейсбук-сторінці видавництва.

Переможницею стала тернополянка Дзвінка Торохтушко з поезією  «Мамо, досить вже, ми – не зайчики..»

За словами Дзвінки, це її перша літературна відзнака.

  • І я досі трохи шокована і розчулена. Чесно. Дякую високому журі Конкурсу воєнної поезії ім. Гліба Бабича! Щиро дякую Видавництву Білка! Дякую котикам, які тримають над нами небо і поглиблюють землю під могилами ворогів! Дякую всім, хто пише і читає книжки про війну! Я вважаю, що сьогодні це – найактуальніша література. “Світ уміщається весь на дні рюкзака солдата” – Гліб Бабич. Дякую за нагороду! Дякую за довіру! – ділиться емоціями переможниця.
Мамо, досить вже, ми – не зайчики..»
 
Мамо, досить вже, ми – не зайчики!
– Добре, котику.
– Мамо-о!
– Ок!
У пологовім цілувала пальчики,
Які тиснуть тепер курок.
Ніч невиспана – лізуть зубчики.
День:
– Не хочеться до садка!
Сам собі вистригає чубчика:
– Мам, я схожий на козака!
Дні за днями, дванадцять років,
Радість в серці й на ранах сіль,
Прогуляв двадцять п’ять уроків,
– Та згоріли б вони усі!
Стоси зошитів і паперу,
Нитки нервів – тонке, урвись!
– Я вступаю до універу.
Ще п’ять років – і він юрист…
Син закоханий, це навіки,
Звісно ж, мама про це все знає,
Кожен зайчик є чоловіком,
А кожен котик кицю стрічає.
І безперечно, що королеву,
Найкращу в світі, миліш від сну.
Не кожен котик зростає левом,
Та мій ось виріс…. В оцю війну.
А війна, мов стара кравчиня,
Строчить залпами із околиць,
Кроїть долю страшним начинням.
– Мамо, я тепер доброволець!
А війна фастригує чорним,
Прошиває червону заполоч.
– Ми їх, мамо, таки поборемо!
– Вірю, котику. Знаю, зайчику.
– Ох, та, досить вже! Ми – не зайчики
Що ж ти, мамо, вперта така?
– Я в пологовім цілувала пальчики…
Щоб не ковзали із курка.

Фіналісти:

▪️ Федір Рудий, поезія «Гірше війни»
▪️ Радміла Кириченко, поезія «Мені 23 і я вдова»
Спеціальна відзнака журі:
▪️ Ігор Мітров за твір «” і знов мені сниться кохана Донеччина…

Гліб Бабіч — військовослужбовець і поет. З 2014 по 2019 рік Бабіч брав участь в Антитерористичної операції і Операції об’єднаних сил. Після звільнення із війська займався громадською діяльністю, зокрема працював в організаціях, які працюють із ветеранами війни. Став співзасновником громадської організації «Брати по зброї». У видавництві «Білка» у 2021 році вийшла збірка поета «Вірші та пісні». Після 24 лютого 2022 року служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді під позивним «Лєнтяй». Написав понад 500 віршів та пісень  Бабіч очолював волонтерську ініціативу «Res_Publica. Брати по зброї», активіст ГО «Справа громад».

Загинув 28 липня 2022 року разом із трьома побратимами внаслідок підриву на протитанковій міні автомашини розвідувального комплексу «Локі» неподалік від Ізюма, що на Харківщині

Коментарі вимкнені.