Полковник ДСНС із Тернополя: як Олександр Дворецький очищає Україну від мін

Полковник служби цивільного захисту Олександр Дворецький понад 25 років працює в системі ДСНС України. Сьогодні він — заступник начальника управління реагування на надзвичайні ситуації та начальник відділу організації реагування Головного управління ДСНС у Тернопільській області.

До повномасштабної війни Олександр мав досвід роботи в зоні АТО та ООС — там виконував обов’язки помічника керівника з розмінування. У мирний час займався реагуванням на надзвичайні події в області. Служба сформувала в ньому головне — вміння ухвалювати зважені рішення й тримати команду в єдиному ритмі. З початком російського вторгнення він долучився до роботи в районах активних бойових дій. Це були не короткострокові ротації, а тривалий, системний і надскладний процес гуманітарного розмінування.

«Я очікував, що буде війна з Росією, але не очікував, що в таких масштабах. Що вона докотиться навіть до заходу України і до Києва. Коли подзвонили з роботи, нас викликали всіх по тривозі. Складно було уявити, що танки будуть в столиці», — згадує Олександр.

У квітні 2022 року він у складі зведених піротехнічних підрозділів працював на звільнених територіях Київської області: в Ірпені, Бучі, Гостомелі. Там йому довелося розміновувати місцевість, буквально всіяною вибухонебезпечними предметами. За попередніми оцінками, площа потенційно забруднених ділянок у регіоні перевищувала 6,5 тисяч гектарів.

«Війна, яка прийшла на мирну територію, зачепила передусім цивільних. Будинки знесені, машини розстріляні, залишки боєприпасів по всіх подвір’ях. Було страшно. Ми діяли навмання — противник застосовував новітні види мін і снарядів, яких ми ніколи не бачили. Не мали документації, досвіду. Але треба було діяти. Інколи ціною травм. Інколи — ризикуючи життям».

Найстрашніший випадок, який закарбувався в пам’яті, стався в Гостомелі. Під час обстеження будинків, де розміщувалися кадирівці, рятувальники виявили заміновану дитячу колиску. Мінування було зроблене професійно: електродетонатор, струм, розрахунок на максимальну шкоду.

«Людина, яка це зробила, чудово розуміла, що робить. Це було не мінування об’єкта військового призначення. Це була пастка для мирних людей», — говорить Дворецький.

З січня 2023 року його призначили керівником робіт із гуманітарного розмінування Херсонської області. У регіоні не залишилося вільних від мінної небезпеки територій: заміновані поля, будинки, дитячі іграшки, колодязі, дороги, лінії електропередач. Багато боєприпасів — заборонені касетні й протипіхотні міни, часто замасковані під побутові речі.

«Це середовище, в якому неможливо жити. Але люди все одно йшли додому. А ми робили все, щоб їхній шлях назад був безпечним», — каже він.

У Херсоні його підрозділ займався плануванням, координацією, аналізом, тактикою та безпекою. Робота була системною й тривала місяцями. Іноді — без знахідок. Іноді — одна міна змінювала весь план дня.

«Ми розміновували поля, об’єкти інфраструктури, проводили розвідку, супроводжували ремонтні бригади, давали електрику в деокуповані села. Кожна ділянка, яку ми підписували як безпечну, — це наша відповідальність».

Олександр Дворецький розуміє, що розмінування — це не справа року, навіть не п’яти. І наголошує: страх повинен бути. Але він має бути контрольований.

«Страх — це інстинкт самозбереження. Якщо ти не боїшся, тобі не місце в цій роботі. Ми не маємо права на помилку. У нас немає права залишити після себе загрозу. Інакше може загинути цивільна людина. Дитина».

Він зізнається: часто відчуває моральну втому. Врятовують сім’я, друзі, підтримка колег. І усвідомлення, що його робота — потрібна. Що кожен крок — це наближення до безпеки. І до перемоги.

«Коли закриваєш ротацію й усі хлопці повернулись живими — це найбільше щастя. Ми не сиділи вдома. Ми розміновували українську землю. І ще довго будемо це робити…»