Археологи тернопільського педуніверситету віднаходять скарби минулого

Багато хто захоплювався романтикою археологічних розкопок, адже це – безпосередній дотик до таємниці. Археолог схожий до детектива: за матеріальними фрагментами минулого, які можуть комусь видатися дріб’язком, «мотлохом історії» він реконструює життя давніх людей, спосіб життя племен та народів, імена яких стерті вітрами століть.

Польові дослідження – це завжди захопливо і цікаво, тому дуже часто до участі в них долучаються не лише першокурсники, а й численні волонтери, які вже відчули смак роботи в експедиції і прагнуть провести час у колі друзів, дізнаючись такі давні, але нові для історії факти, – пише 0352.com.ua.

Цього літа археологічі практики студентів історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка відбувалися на теренах нашої області у с. Лисичники (Заліщицький р-н), м. Скалат (Підволочиський р-н), смт. Вишнівець (Збаразький р-н) та у Підгірцях Бродівського району Львівської області.

На півдні Тернопільщини, у мальовничому селі Лисичники на березі Серету, упродовж червня-липня студенти під керівництвом кандидата історичних наук, доцента О. М. Петровського досліджували культуру фракійського гальштату. Юним археологам пощастило віднайти наконечники стріл, керамічні фрагменти, глиняні фігурки реальних та фантастичних звірів. Такі фігурки носять назву «вотивних» – їх приносили в жертву замість живих тварин.

Вперше експедиція студентів педагогічного університету на чолі з кандидатом історичних наук В. М. Кіцаком завітала до літописного міста Теребовля. На замовлення Національного заповідника “Замки Тернопілля” Тернопільською обласною комунальною інспекцією охорони пам’яток історії і культури під керівництвом Марини Ягодинської проводились археологічні розкопки на території Теребовлянського замку. Дослідникам вдалося виявити стіну і цокольне приміщення будівлі, що примикала до криниці, зовнішню її стіну. Звісно, найбільшу увагу студентів привернула знайдена жменя срібних монет. Проведені дослідження дозволили виявити непорушний культурний шар другої половини ІХ – початку Х століть, останньої фази культури Лука-райковецька.

На території Скалатського замку ХМII ст. студенти під керівництвом кандидата історичних наук Галини Саранчі виявили коло фундаментів палацової брами, стін житлового палацу, казематів та входів у тунелі, що достатньо добре збереглися.

Під час проведення розкопок на території Вишнівецького палацового комплексу вдалося знайти фрагмент круглої кам’яної вежі, що розташована у межах північно-східного бастіону. Хлопців зацікавила віднайдена козацька зброя – кулі, кілька наконечників стріл. Крім цього студенти з керівником практики – кандидатом історичних наук А. Б. Клішем – взяли участь у впорядкуванні козацького цвинтаря XVII століття, що розташований із західної сторони палацово-паркового комплексу.

На території сусідньої області, у Підгірцях, до відкриттів давнини студентів вели кандидати історичних наук О. М. Гаврилюк та О. І.Шама. На розкопках городища хорватів ІХ-Х століть, загальною площею більше 400 га, молоді археологи знайшли кілька цікавих артефактів: наконечники стріл, срібний енколпіон (складний нагрудний хрест давньокняжої доби), бурштинове намисто. Дослідник повинен бути обережним та відважним. Попередники наших істориків кілька років тому віднайшли тут поховання відьми. Ні, нічого страшного з археологами не сталося, їх не спіткало прокляття давньоруських часів, й у відкопаній могилі не виявилося нічого потойбічного… Що тут поховали «нечисту силу» вчені дізналися тому, що тіло було придавлене жорновим колесом, а поруч лежав рогатий череп кози.

Безумовно, всі знахідки потребують подальшого наукового опрацювання. Проведені археологічні розкопки не лише доповнили історичну картину становлення замкових споруд Тернопільщини, а й дозволили висунути сміливі версії щодо етапів їх розбудови. Окрім наукових відкриттів, здобутих умінь, робота в експедиція подарувала безліч яскравих вражень: вправляння у стрільбі з лука, екскурсії, пісні біля ватри, утаємничена церемонія посвяти в археологи; практика дозволила ближче потоваришувати зі своїми однокурсниками. Навіть для тих студентів, які не ризикнуть вдруге опинитися в польових умовах, археологічну практику можна охарактеризувати одним словом – незабутньо!