Чоловіки – до зброї, жінки – до натхнення, дітям – морозиво

Давайте пробувати називати речі своїми іменами. Те, що відбувається в україні давно вже перейшло межу революційного реаліті-шоу, з яскравими глянцевими світлинами і захоплюючими іміджевими постами в соцмережах. Ув’язнення, тортури, катування, знущання, смерть… Дії представників влади – це фашизм. Той самий, який постав з дитячих книг про піонерів-героїв, зою космодем’янську чи молоду гвардію. Чи думав хтось, що привид гестапо відродиться у центрі європи у ххі столітті? Мабуть ні. Однак, історія – примхлива пані, її викрутаси збагнути важко. Хоча аналізувати і досліджувати їх причини наразі не на часі (залишимо цю працю для науковців). На часі – що робити, як вирішити проблему?
Мирний шлях. Такий бажаний для багатьох. Добре. Давайте поміркуємо: яким чином можна мирно домовитися з гестапо? Ви уявляєте? Я – ні. Навіть від самого питання віє холодом абсурду. З гестапо домовитися можна тільки за допомогою автомата.
Чи може дипломатія бути дієвим інструментом діалогу суспільства з людьми, яким служить гестапо? Тільки у випадку, коли слово народу підкріплене гарматними пострілами. Сила права в україні перетворилася на право сили. І не бачити цього, свідомо уникати – такий самий злочин, як мовчки спостерігати, як вповзає у смерть замерзла людина.
Тому ми й покинули власні затишні помешкання та комфортні віртуальні закапелки всесвітньої павутини, вибралися на світ божий, щоб по-справжньому, «душу й тіло за свободу»…
«Лиш боротись – значить жить» – нарешті ці слова наповнюються змістом. Нарешті наша «халявна» незалежність починає набувати рис найбільшої цінності – життя. Нарешті «держава», як інструмент придушення людини, котиться в прірву. А падаючого, як відомо, потрібно підштовхнути, а не лякатися войовничих уламків його агонії.
Тож, чоловіки – до зброї. Якщо в тебе є дві нирки, голова і ти можеш її носити, твій військкомат – майдан твого міста. Прибути завтра в 9.00. Жінки – до натхнення. Багатогранного як склянка – варити їсти, перев’язувати рани, читати вірші (і далі за горизонт). Дітям – морозиво. Вивезіть до бабусі, пропустять школу – нічого не станеться, наздоженуть, коли вітрянка готові не пускати в школу 21 день, а коли вітрянка в державі – потерплять і 3 місяці.
І головне знайте: у перспективі – і близькій і далекій – ми переможемо! Все буде добре!

Олександр Ротман