Коли ховали Світляка над цвинтарем кружляв сокіл

Звідти не приходять листи.Лише тривожне душевне відлуння. І розуміння невідворотності. І біль.
Маса народу на похороні. Трохи великих чиновників і купка різнокаліберних бюджетних мародерів, котрі в часі Майдану називали нашого Світляка провокатором і бандитом. Ці особистою присутністю на кілька хвилин , свідчать на камеру, що вони спокон віків знали, що реально Світляк – Герой.Натовп киває, що так, мовляв, точно знали.Більшість – люди, котрі вдягли на себе траурну одіж, щедро розмастили сльозами косметику і з останніх сил втримують на обличчях маски скорботи. Насправді : їм глибоко чхати, отим “співстраждаючим “жіночкам, що батьки ховають єдиного сина, а ми – найкращого друга.Вони туляться поближче до операторів. Щоб потрапити в кадр.А потім побачити себе у випуску новин.
То дуже прагматичні жіночки. Вони плачуть не від болю і співчуття. То прояв радості. Вони своїх синів надійно сховали від призову і мобілізації.” А мій на заробітках…Бо ж якось треба жити.” ” А мій Місько коло мами Миколиної, шось так заслабла, а дідо вже ніякий. Справку зробила-м..” ” Та і я зробила свому. Шось у його поджелудочна барахлить.”Насправді, то барахлять там мізки. На хлопців, котрі підійшли до командира і попросилися до “Азову” ці поважні пані дивилися, як на ідіотів.
А, ну так, “азовцями” вони захоплювались.Файно. Патріотично. Захисники.Побратими.
Вони щедро насипали гривень у кульок. Для “Азову”. Але..
Оті їхні розмови про те, яким макаром вони бережуть своїх синів від війни, стоячи за спинами бійців, котрі з похорону поїдуть на схід… Поняття честі, совісті і гідності там відсутні.Розлогий ментальний вакуум. Галицька окремішність. Ні встиду, ні совісті. Ні розуму. От чим думав той отець, котрий віщав з папірця у проповіді, що наш Світляк – двохсотий полеглий в “Азові” і ще цілу купу речей, на котрих не розуміється? 55 хвилин проповіді він, просто таки, змушував жіночок ридати і голосити…Багато і голосно.
А ми ховали Воїна…
І мало хто помітив, що, коли опускали домовину в могилу, над цвинтарем кружляв сокіл. А потім знявся високо – високо і під розпеченим полуденнним сонцем здавався золотим у глибокому небі…

-1 thoughts on “Коли ховали Світляка над цвинтарем кружляв сокіл

  • 14:57 | 14 серпня, 2014 at 14:57
    Permalink

    Не знаю, хто писав цю статтю, але кращого слова, ніж “хам”, сказати не можу. Автор цієї статті краще б підтримав рідних полеглого воїна, чим розказувати хто піариться. А можливо це піар зі сторони автора? Не судіть!!!

  • 15:14 | 14 серпня, 2014 at 15:14
    Permalink

    Таки так. Правду пише автор. Тільки нажаль не озвучує прізвищ цих чиновників. І на першому місці наш псведопатріот надал. А ще хотів би зауважити, що над подвір”ям коли Світляка винесли з хати кружляв лелека. Один. Плавно зробив кілька кіл і полетів.

  • 16:24 | 14 серпня, 2014 at 16:24
    Permalink

    Сама найбільша біда в тому, що людини вже нема. І якби гарно не говорили та виголошували промови, його вже неповернути . Сама більша повага в тому, що Світляк непожалів свого життя , віддати на наше спільне майбутнє.

    Дай Бог, щоб держава памятала про нього , та різними кроками допомагала його родині та потомству. Інакше грош нам ціна , коли все наше відношення до героїв буде обмежуватись тільки промовами при похованні .

  • 21:21 | 18 серпня, 2014 at 21:21
    Permalink

    Насправді, над хатою зробили коло два птахи. правда, не знаю яких. А потім ще один, окремо зробив коло. Пізніше я дізнався, що третій боєць “Азову”, якого тільки поранили, теж відійшов у Вічність.

Comments are closed.