Майдан бере ініціативу в свої руки!

Я завжди була горда тим, що я українка. Тепер – особливо. Але щодня до мене підходять люди і питають, що ми робитимемо далі. Як нам жити? Я не знаю. Я не політик. Я просто людина… Але найоптимальнішим варіантом мені зараз видається утворення місцевих громад, які були б сильними і готовими взяти керівництво на себе, які б саостійно опікувалися немічними та хворими, самостійно утримували лікарні, сприяли б всебічному розвитку обдарованих дітей, самостійно б формували місцевий бюджет. Такі громади мали б свторюватися на місцях. І нехай до Ради громад (чи як ми там назвемо наш орган самоуправління) входять найрозумніші, найморальніші, найчесніші і найдостойніші. Кожен у своєму місті чи селі знає таких людей. Такі люди не повинні призначатися зверху. Хай це будуть навіть старенькі бабусі, але такі, яким довіряє кожен громадянин (член громади), хай це будуть громадські активісти, які готові служити громаді, хай це буде наша нова і сильна молодь. Але ж знову таки наголошую – я не політик. Я просто пишу. Ось і все. Але якщо ви подумаєте над цим, якщо ми гуртом знайдемо вихід із ситуації, якщо ми не надто покладатимемося на опозиційних лідерів, буде краще, я думаю. Головне – не давати роші і владу в руки чужим людям, яких не знаємо. Інакше вийде, як завжди.
А в нас може і вийти з місцевими громадами. Ми вміємо бути організованими, ми вміємо гуртуватися. Ми вміємо стояти горою за своє… Але стояти, просто стояти – мало…

Лілія Мусіхіна