Ми – заразні і особливо небезпечні, – тернопільський волонтер

Повернулась із Майдану. Повернулась із дому дому додому, із однієї сім’ї в іншу.
Рідні, свої, найкращі.
Випалена бруківка під Стелою. Там стояв наш дім. Там ми разом жили і збиралися, якщо що, й помирати разом.
Обійми, сльози і радість.
Шеврон на лівому плечі як код ДНК.
Ти можеш до когось ставитися з осторогою, когось навіть недолюблювати, але він – свій. із своєї зграї, із твого прайду.
Всі знають, запах революції, Більшість знають сморід війни.
Тут своя правда. Тут свій закон. Тут жарти такі, що у порядних пань шаріються навіть пальці на ногах, тут, зі своїми, сумують так, що мороз по шкірі. А оповіді про останні новини такі, що мороз по шкірі. від якого памороззю волосся скривається навіки.
Минув рік. Ми змінились назавжди.
Ми вже інші.
І Україна інша..
Ми отримали щеплення духом непокори і волі на Майдані. Ми – заразні і особливо небезпечні. Особливо для людей, хворих на тоталітаризм і покору, які звикли миритися зі злом…

Лілія Мусіхіна