Ми заслуговуємо на убогий Тернопіль?

Через весняне вікно маршрутки було видно село Загребелля, точніше те чого від нього не залишилося, дорогу.. вулицю Мазепи. Десь тут під асфальтом лежить стара бруківка, а десь там далеко видно шатрові вежі катедри, частину нового костелу, парк і все інше. Втікаючи від центру я чомусь постійно згадую Львів, запало воно мені в душу як Городоцька з видом на Високий замок. Правда в нас всерівно ліпше, бо воно рідне). Не знаю чому, але останнім часом дуже злять наші “дороги”…якесь йо..не страхіття..не знаю як м’якше сказати….так витрісається в них душа.. їдеш і стає сумно, що все воно якось так убого. Може ми на це заслуговуємо?

Тарас Циклиняк