Деталі Тернополя. Дивитися вгору

Фронтони, люкарни, сандрики, карнизи, слухові вікна…  – будинки середмістя просто напхом-напхані красою, яку розглянеш тільки, якщо маєш пильні очі, чи знайдеш добрий кут огляду.

Місто можна досліджувати на різних рівнях – дивитися собі під ноги та бачити бруківку (її залишки), давні й не дуже каналізаційні люки (ті, де старозавітна назва міста, таки цікавіші за нові), гратки на підвальних вікнах; дивитися, не підводячи й не опускаючи голови – то впадуть у вічі вікна й двері; піднімаючи ж погляд – ось все те і більше, що згадано в першому абзаці.

З високо піднятою головою відкриється чимало красивого. Десь ще збереглося скло у люкарнах, десь, незважаючи на всі поруйнування, красивий щипець, в іншому місці на горішньому поверсі примостився вензель, десь, правильно ставши, бачиш необарокові громади карнизів і завитки капітелі, а ще не забути про маскарони, мудро примощені тут і там, і багатофактурний рустик…

Цих «делікатесів» вистачить не на один день. Тож не лінуйтеся дивитися на місто з різних точок зору.

     Анна Золотнюк.