Принадливий Тернопіль. Вулиця Весела

Взагалі я б радила занурюватися у навколо старопарківський простір в часи літні чи осінні, бо тоді все або буя, або відцвіта, що в принципі майже одне й те ж саме за різноманіттям кольорів та запахів.

Але хай і взимку. Тоді оголені стоять хатки, трохи засоромившись, бо зазвичай прикриті зелениною. Це живописна й красива вулиця, як би пафосно то не звучало. І хоча на ній збереглось досить таки старих будинків, жоден із них не внесений у перелік пам’яток архітектури місцевого значення,  хай то радше номінативний список, та все ж.

Зрештою, я про атмосферу. Тут спокійно. З одного боку ритм задають ворони – Старий парк поряд і про це не варто забувати, з іншого — шум колії. Може, саме це й спричиняється до того, що вулицею, опираючись її різкому спаданню вниз, хочеться розмірено простувати.

Так, щоби вгледіти та розгледіти двері, розглянути ніші, в котрих колись ховалися від негоди фігури, зайти в під’їзди, поглянути на огорожі, зрештою, звернути в якусь з латеральних вуличок. І почати нову подорож…

Анна Золотнюк.

Коментарі вимкнені.