Влодко Пискатий: про пісні писки, гідність і Полярну ніч

Вай, людоньки, шо то сі в країні робит. Нардеп Парасюк дав по писку генералу Пісному. І в того зразу писок став такий пісний-пісний. Бо якби ще дали по писку мештом з крокодилячої шкіри, воно ще куди не йшло. Але ж не годиться бити генералів мештами львівської фабрики. Бо теє дуже вже їхню гідність пригнічує. І во тепер за такую неповагу до генеральського писка Парасюка можут років на п’ять запроторити до буцегарні, а Пісному дадут якусь медальку і кікось там кіло шоколадних цукерків. А якби держава у нас була нормальна, то мало б бути навпаки. Тіко де ж її взєти, якшо куди не глянь, а чиновники у нас з пісними писками. Але глянеш на їхні маєтки, машини і статки, то видко, що не так вже і пісно їм жиється.

Вай, людоньки, шо то в країні сі робит. Президент надумав двайцять перше листопада свєтом зробити – Гідності і Свободи. І во, жиби люди одразу теє все відчули, у стольнім граді всіх, хто квіти хтів покласти до Небесної сотні, вобшукувати почали. Кажут, жи навіть у майтки заглядали, бо дуже вже сі бояли, жиби хтось часом яйце не проніс. Бо наші президенти від яєць водразу падають і псуют памперси. То тепер кажут – скоро навіть закон вийде, жиби кури тіко чоколядові яйця несли. А поки кури ше несут нормальні, то президент скоренько квіти кинув і втік до свого кабінету, де почав гідно повідати свобідним українцям, як то вже нам скоро зажиється добре. Так і сказав: «Я довго впрягаю, але дуже скоро їду». Ага, знаєм, виділи вже єдного швидкого. По пеньках то він ледь-ледь бігав, а як мчав до Ростова, то всі рекорди швидкості побив.

Вай, людоньки, шо то сі в країні робит. До Криму слідом за москалями Полярна ніч прийшла. Кажут, жи впали якісь дві опори і тепер там темно. Нарід падкує дуже, бо портретів Путіна не видко. А вони, як разів стопєтдесят у світлі вочиська Влодька не глянут, то життє їм не миле. Наше СБУ каже, жи тії опори хтось підірвав і жи теє є тероризм. То я так си мислю – тепер з тими терористами, жи вопори підірвали, будут довгі перемовини? Повобіцяют їм амністію і все інше, що у нас в країні терористам дают? Але тії люди, жи там ближче були, повідают, жи опори тії самі впали. Кажут, жи активісти почали кричати: «Хто не скаче, той москаль», опори два рази скокнули і впали. То во тепер поки світло не повернут, то з Росії скоренько везут фосфорові портрети Путіна. І без світла їх видко, і підсвітити ними вже, як дуже буде тре, шось можна.
Влодко Пискатий, тіко для «Погляду»