Яценюку не дають спокою лаври римського імператора

Вислів “Гроші не пахнуть” приписують римському імператорові Веспасіану, який ввів податок на громадські вбиральні.

– А я чим гірший? – задумався якось премєр-міністр України Арсеній Петрович Яценюк. – Он у екс-прокурора Пшонки портрет вдома на всю стіну висів, де той у пурпуровій тозі і позолоченим лавровим вінком на голові. А хто такий Пшонка? Нема як я – кулі на Майдані лобом до інфаркту доводив, Європу шокував темпами реформ, 90 відсотків українців довів до зубожіння. Час подумати і про місце в історії. І подумав.

24 лютого Кабмін видав постанову, якою регулюється поріг рентабельності громадських вбиралень. Для того, щоб визначити у скільки пересічному українцеві повинно обходитися полегшення, наші урядовці вивели спеціальну формулу. У ній стільки перемінних, що поряд формули з ядерної фізики здаються задачкою для третього класу початкової школи.

А ще наші чиновники, також з допомогою формули, вирішили вирахувати річний об’єм надання послуг громадськими вбиральнями. І це правильно. Для продовження своєї реформаторської діяльності Арсенію Петровичу конче необхідно знати скільки разів українець може дозволити собі сходити “до вітру” за межами свого помешкання. Якщо з’ясується, що часто, це просигналізує про недостатню якість реформ і Яценюк отримає повне моральне право ще тугіше затягнути наші паски.

А є ще у цій формулі ось така перемінна – МПЗ, що розшифровується як “максимальна пропускна здатність”. Так ось, згідно з нею, одне сидяче місце у громадській вбиральні повинно за годину приносити задоволення 27 чоловікам. Тобто людині відводять якихось дві хвилини і ще трішки секунд, щоб встигнути зі всім собі дати раду. Якщо ж затримаєшся, то або вибігай на вулицю зі спущеними штанами або плати за подвійним тарифом. І це також правильно. Нема чого засиджуватися. А то ще у стані спокою думки всілякі дурні у голову лізти почнуть. Наприклад, чому ми так погано живемо. Он Яценюк трішки довше посидів і забаглося чоловікові імператором себе відчути.

На завершення хочеться Арсенію Петровичу дещо побажати. У радянські часи популярною була фраза: “Щоб я так жив”. А Яценюку більше підійде: “Щоб ти так до вітру ходив”.

P.S. До речі, Веспасіану таки вдалося збільшити надходження до бюджету. Але його громадські вбиральні були оздоблені мармуром. А у наші, здебільшого, заходити страшно.
Андрій БЕРЕЗОВЧУК