Дід доносив, тато доносив, а син продає Україну

Вівсяна Марія Семенівна 1926 року народження. Село Чернелеве Руське Великобірського району. Секретний агент РО МВБ з липня 1945 року, псевдо «Ліпа». Комсомолка.

«Під час німецької окупації я проживала у свого дядька в селі Жуково Великобірського району Тернопільської області. У моїй пам’яті залишились спогади про відступ совітів. Коли вони тікали від нас, то у нашої сусідки Хабзи Гані залишився якийсь червоногвардієць. У селі ніколи він не появлявся. Називався Олексою, а Ганя розказувала, що він писався Білянським Олександром, і сам з Донбасу. На вигляд низького росту, грубий, очі сині, обличчя округлене, ніс малий. Часто у вечері приходив до нас і з моїм вуйком грав у карти. Постійно говорив про совітів і розказував як добре жилося в цей час. Мені постійно казав що після закінчення війни ожениться на мені. Він був старший за мене на п’ятнадцять років. У своїх розповідях повідомляв, що німці довго не будуть і більшовики обов’язково повернуться назад. Кожного тижня ходив у село Охримівці Збаразького району, через поле недалеко від нас. Там були також червоноармійці, що залишились після відступу совітів. Олекса розказував, що розвідників залишилися в деяких селах для збирання інформації про діяльність німців і оунівців. Своїх товаришів він називав радянськими розведчиками. З його розповідей, я зрозуміла що їх є багато. І постійно ведуть розвідку в німецькому тилу. Товаришів він мав в кожному селі. Одні ще були з періоду , коли ми були під Польщею. Це колишні члени комуністичної партії, міліціонери, та прислужники совітів. Вони писали раз в три місяці інформацію про події в селі, про формування і діяльність українських націоналістів та подавали це Олексі. У нього були матеріали від розвідників Великобірського, Збаразького та Вишневецького районів. Кожен із села, там де проживав, мав свою групу від яких черпав ці новини. Я запам’ятала розвідника з Вишневця який кликали Чернявський. Старший чоловік, який мав коня і бричку дуже ненавидів повстанців і обзивав їх німецькими прислужниками. З його розмов з Олексою, я зрозуміла що він привозив від шести агентів листочки.

У 1942 році німецька влада розпочала арешти всіх залишених червоноармійців по навколишніх селах та відправляти у Німеччину на роботи. Олекса сказав мені що залишилась третя частина його хлопців. Залишились і ті хто ще в розвідку був завербований за Польщі. Він також почав переховуватися. У Збаразькому районі переховувалися четверо, Міша, Саша, Гріша та Павло. Всі вони скрито почали проживати у селі Заруддя збаразького району у поляка, який жив за 150 метрів від церкви. Всі вони спали у стайні, де часто переховувалися в льосі. У поляка була велика господарка. Жив господар із жінкою, бабцею, і двома дочками. Їсти їм приносили свої, які жили в других селах. Одного разу до Олекси приїхав якийсь з Вишневця Климчик, молодий і довго щось розказував. Я зрозуміла, що скоро мають прийти радянські партизани. Через пару днів Олекса сказав що його деякий час не буде. Через тиждень прийшов і мав пістоля. Я часто носила їсти розвідникам бо знала де вони проживають. Цих розвідників потім називали СЕКСОТАМИ.

Одного разу підслухала розмову Климчик про розміщення схронів на Вишнівеччині, де розміщені склади з харчами та зброя. Олекса все записував та замальовував місця по селах. Я потім питала навіщо це він робить.

Прийдуть наші і все перевірять, заберуть, а ворогів постріляють. От Климчик, це наш, жити буде, діти жити будуть, робота буде не гній від корів відкидати, керувати, чи завскладом буде. Він вже заробив собі і дітям. А всіх решта треба стріляти.

А я все думала, навіщо Олексі ці місця де є повстанці, навіщо імена повстанці, навіщо склади зброї. А тепер зрозуміла, прийдуть совіти, щоб швидше захопити, треба знати де хто сидить і чим стріляє.

У 1944 році 7 березня в моє село прийшли більшовики. Тоді всі розвідники відразу скрито почали навідуватися в районне НКВД. За декілька днів їх по селах не стало. Через місяць я взнала що Олекса працює в Бучацькому НКВД, Саша і Гріша в Збаражі в НКВД, і Чернявський з Вишневця також при НКВД. Климчик став начальничком у Вишневці. Кинулась і я шукати тепле місце.

У 1946 році була у Вишневці в понеділок на базарі і побачила Климчика. Підійшла до нього. Він не признався і не хотів зі мною розмовляти. У 1945 році в липні місяці мене прийняли в комсомол та забезпечили роботою. Я сама звернулася в НКВД і добровільно написала заяву за співпрацю у місцевій розвідці.

ЗАЯВА

Я, Вівсяна Марія Семенівна, добровільно зобов’язуюся співпрацювати з органами РО НКВД. Всі положенні на мене обов’язки буду виконувати добросовісно.

24 серпня 1945 року

У січні 1946 року вперше я почула , як насправді називається розвідник. Мене обізвали СЕКСОТКОЮ. Тоді я зрозуміла, що ще за Польщі у нас були більшовицькі сексоти. А коли вони прийшли у 1939 році, то масово почалися арешти. Отже вони все і про всіх знали. Так було і після приходу червоних у 1944 році. Вони мали інформацію де розміщені криївки і де знаходяться повстанці. Вони знали до кого і куди приходять повстанці і в 1945, 1946 та інших роках. Все повідомляли енкаведистам СЕКСОТИ»

Пройшли роки. 2014 рік. АТО. Сотні загиблих наших добровольців у Луганській та Донецькій областях. Ворог знає про переміщення та базування солдатів нашої Української армії. Хто їм зливає інформацію? СЕКСОТИ. Дід продавав, тато продавав і син продає Україну. Московські агенти працюють. Будьте дуже пильні.

Матеріали підготовив Олег Кривокульський смт. Вишнівець

Comments are closed.