Як боролися молоді хлопці за Незалежну Україну у невеличкому селі Мухавець, що на Тернопільщині

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

9 жовтня 1944 року. Місто Борисоглібск. (Росія)

Я, уповноважений слідчий “Смерш” 16 ЗСД, старший лейтенант Черкашин переглянув матеріали про злочинну діяльність та допитав Борейка Федора Федоровича, що народився 1922 року в селі Муховець Вишнівецького району Тернопільської області, громадянин СРСР, українець, з селян, не одружений, не судимий, в радянську армію призваний 18 березня 1944 року Вишнівецьким РВВ.

“Я, Борейко Федір Федорович, народився в селянській сім’ї. Батько мій Борейко Федір Григорович. Я закінчив за Польщі 6 класів у Вишнівецькій школі. Батько мав 1,5 гектара землі, корову і будинок. Коли прийшли німці, я також помагав батькові по господарству. У німецьку поліцію я не пішов, хоч мені і казали поступати. Служити німакам я не хотів, хоча мої родичі там були, але туди йшли тільки ті, хто хотів нажитися. Я нікому не хотів служити, ні полякам, ні руским, ні німцям, ні євреям. У квітні 1943 року до мене у хату в обід зайшов незнайомий мені чоловік, який передав листочок на якому було написано, щоб я явився в зазначене місце сьогодні у ночі. Коли я прочитав, то віддав назад записку, яка відразу була знищена. Цей чоловік сказав, щоб я обов’язково прийшов на зустріч і швидко вийшов та подався в напрямку села Лози. Я відразу зрозумів, що це хтось з повстанців. Адже селом вже йшли чутки, що у селі Колодно сформована сотня наших хлопців і там є група з Вишнівця, а саме вишнівчанами керує Володимирський Фотій, кличка “Муха”. А ще хто там був з наших, я не знаю. Отже напевне сотня можливо буде формуватися і в нас на Мухавці та в Лозах. Дочекавшись вечора, я пішов з дому і у лісі, в напрямку села Кривчики на мене вже чекали двох хлопців. Одного я впізнав, це був Бодасюк Анатолій з Вишнівця. Я його знав дуже добре. Він представився як підрайоновий ОУН, і почав говорити, що мене добре перевірили і довіряють. А головне завдання районного проводу ОУН відродити в кожному селі групи української оунівської молоді, бо комуністи, які прийшли у 1939 році на наші землі запордували патріотів, а ті що залишились сидять по тюрмах в Сибірі. Другим був Кукурік Олександр, кличка “Беркут”, син священика з нашого села. Я його багато чув на виступах перед людьми. Він проводив ще з 1941 року велику агітацію за Самостійну Україну. Розмова у нас тривала до години. Вони розказали мені для чого проводять зі мною зустріч і що я повинен робити. А щоб робити все це, я повинен дати згоду для вступу в ОУН і очолити Мухавецьку організацію. Потім я повинен проводити сам агітацію молоді села Муховець для вступу в ОУН. А члени ОУН повинні об’єднати все населення і отримати перемогу над комуністами та створити незалежну Україну. Я дав згоду і був прийнятий в ОУН. Мені дали кличку “Вишня” і я став керівником оунівської організації села Мухавець Вишнівецького району. За вказівкою районного проводу я мав протягом місяця організувати групу з кількості до 20 чоловік. Підбирати треба молодих хлопців, патріотично настроєних і які були проти радянської влади. З них я мав визначити відповідального по господарській частині, зв’язкового по військовій справі, коменданта по СБ села Муховець, членів агітаційної бригади, і групу по виявленню активних комуністів та людей які лояльно настроєні до радянської влади. Я постійно повинен був підтримувати зв’язок з Кукуриком Олександром, кличка “Грім”, “Беркут”. Мені вже через тиждень, почали передавати листівки і я повинен був їх розповсюджувати по селі. Так, до червня місяця 1943 року Мухавецька організація ОУН нараховувала разом зі мною 18 членів:

1. БОРЕЙКО ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ 1922 року народження, освіта 6 клас, член ОУН, станичний ОУН села Муховець, кличка “Вишня”.

2. ВОЛИНСЬКИЙ МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ 1924 року народження, член ОУН, вояка УПА відділу “Запорожця”, комендант СБ ОУН села Муховець, кличка “Гриб”.

3. ФІЛИК СТЕПАН ГРИГОРОВИЧ 1921 року народження, член ОУН, вояка УПА, комендант групи зв’язку ОУН села Муховець, кличка “Корінь”.

4. КОШАК БОРИС КОНСТЯНТИНОВИЧ 1922 року народження, член ОУН, помічник коменданта СБ ОУН села Муховець, кличка “ Темний”.

5. БОРЕЙКО АНАНІЙ РОМАНОВИЧ 1925 року народження, член ОУН, рядовий член ОУН, кличка “Сом”.

6. БОРЕЙКО ІВАН ЯКИМОВИЧ 1924 року народження, член ОУН, відповідальний за агітаційну роботу ОУН в селі Муховець, кличка “Ворон”.

7. КОШАК ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ 1922 року народження, член ОУН, рядовий член агітгрупи ОУН в селі Муховець, кличка “ Грім”.

8. ЛУКАЩУК МИКИТА ДМИТРОВИЧ, 1923 року народження, рядовий член агітгрупи ОУН в селі Муховець, кличка “Тихий”.

9. МОРОЗ АРСЕНІЙ САВОВИЧ 1924 року народження, член ОУН, відповідальний по господарській частині ОУН в селі Муховець, кличка “ Довбуш”.

10. ФІЛИК АНДРІЙ 1923 року народження, член ОУН, рядовий член по господарській частині ОУН села Муховець, кличка “Хмара”.

11. ЧЕРНЯВСЬКИЙ АРСЕН ІВАНОВИЧ 1925 року народження, член ОУН, рядовий член по господарській частині ОУН села Муховець, кличка “Лісовий”.

12. СЛЮСАРЧУК ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ, 1925 року народження, освіта 7 класів, член ОУН, рядовий член агітгрупи ОУН в селі Муховець, кличка “Шумний”.

13. ВОЛЯНЮК СЕМЕН ПРОФОРОВИЧ 1924 року народження, освіта 5 класів, член ОУН, працював в групі розвідки ОУН в селі Муховець, кличка “Вюн”.

14. КЛИМЧУК ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ 1924 року народження, член ОУН, рядовий член по господарській частині ОУН села Муховець, кличка “Ясен”.

15. ОСТРОВСЬКИЙ АРКАДІЙ ЮРІЙОВИЧ 1923 року народження, освіта 4 класи, керівник розвітки ОУН в селі Муховець, кличка “Наливайко”.

16. КОЗУБСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ 1924 року народження, освіта 8 класів, розвідник ОУН села Муховець, кличка “Кремінь”.

17. СЛЮСАРЧУК АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ 1922 року народження, відповідальний за військову підготовку ОУН в селі Мухавець, кличка “ Сокіл”, вояка УПА.

18 ЧОРНИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, 1922 року народження, член ОУН, зв’язковий, кличка “Пишний”.

Ми постійно кожного тижня збиралися на явочних місцях і кожен отримував відповідне завдання. У нас листівки не друкувались, а ми отримували їх та націоналістичну літературу від Кукуріка Олександра. Де він брав, я не знаю. Наша група по агітроботі розносила по надійних людях у селі, які прочитавши передавали іншим. У червні 1943 року німців у селі було не багато. Вони розміщалися біля Вишнівецького замку. Наша Мухавецька організація ОУН мала в своєму підпорядкуванні господарський комітет, військову групу, яка займалася підготовкою та навчанням молоді до військових націоналістичних справ. Адже нашим завданням було підготувати молодь до членства, як військових, в УПА. У нас було СБ ОУН, що підпорядковувалося районному проводу. Керівник Волинський Микола, що мав у підпорядкуванні двох хлопців. Ми називали його комендантом СБ. Була у нас служба зв’язку, яка вела секретну корисподенцію. У червні нам прийшла деректива, щодо заготовлення зброї і боєприпасів та продуктів харчування. Ми постійно звітували про виконання роботи районовому керівництву. Німці про нашу діяльність нічого не знали і ми могли вільно переміщатися і виконувати свої справи.

На початку липня 1943 року на німецьких солдат, які перебували у Вишнівецькому замку в ночі напали мельниківці УПА, що діяли на півночі Тернопільської області. Тоді разом з місцевою жандармерією, у німців було до 120 озброєних солдат. Нам була передана інформація про цю військову операцію Це відбувалося з неділі на понеділок, 4 липня 1943 року. Ми чули великий гуркіт возів і шум. Коло двісті возів по поганій, камянистій дорозі в’їхали у Вишнівець. Сипалося розбите скло магазинів, аптеки і кооперативів. Ломалися двері і у млині. А німці сиділи тихо, здавалось що їх у Вишнівці не було. У вози загружали медикаменти, продукти харчування, одежу, яку назбирали німці для себе на фронт, також муку і теплий хліб з німецької пекарні. Потім були запущені біла і зелена ракута. Коли всі вози виїхали з Вишнівця, то мельниківці вистрілили з двох гармат по Вишнівецькому замку. Завантажені вози знову гуркотіли через весь Мухавець на село Лози, потім через Бодаки і на Борщівку Лановецького району.

Ми багато уваги почали приділяти заготівлі продуктів харчування для вояків УПА. Адже вже стало видно, що німці відступлять, а совіти прийдуть знову до нас керувати. А нам, українцям треба виборювати незалежність, боротися за свою Українську державу. Я коротко прохарактеризую, хто і чим займався в літку 1943 року перебуваючи у організації ОУН в селі Мухавець:

1. Борейко Ананій Романович, “Сом”, постійно вів облік зібраних продуктів то одягу для вояків УПА. Постійно брав участь у зборах членів ОУН в селі Мухавець. Розносив листівки, націоналістичну літературу. Вів облік молоді у селі і кожного місяця подавав дані в районне ОУН. Також вів облік в селі, а саме в яких жителів є коні і в якому стані вози.

2. Слюсарчук Олександр Петрович “Шумний”, займався заготівлею продуктів і одягу для УПА. Передавав секретні документи в району ОУН. Проводив постіно бесіди з жителями село на тему самостійної і незалежної України. Часто вивішував коло Мухавецької церкви патріотичні листівки. Він дуже багато приділяв уваги щодо переконання місцевих людей боротися за незалежну Українську державу. Він постійно говорив, що не хоче жити в рабстві. Любив багато читати історичної літератури про Україну і її козацьких полководців.

3. Козубський Василь Григорович “Кремінь” доставляв зібрані продукти та одяг у таємні схрони ОУН які були розміщені за Вишнівцем. Постійно доставляв листівки і націоналістичну літературу. Брав участь у зборах членів ОУН. Був членом “Просвіти”. Мав багато цікавих кних. Постійно ходив у вишитій в український орнамент сорочці.

4. Я, Борейко Федір Федорович, “Вишня”, господарчий нашої Мухавецької організації ОУН. Займався керівництвом, вів облік, проводив постійно збори, зустрічався і звітував про виконану роботу районному Вишнівецькому проводу ОУН. Я загітував в члени ОУН 10 чоловік за два місяці, 5 – Волинський Микола “ Гриб”. Я і “Гриб” постійно проводили заняття з нашими хлопцями по підготовці до збройних виступів проти радянської влади за створення незалежної, самостійної України. Я мав коло себе зброю, обріз. На зустріч з районним керівництвом я часто ходив в ліс коло села Снігурівка, це сім кілометрів від села Мухавець. Там у лісі були викопані великі криївки. Одні для збереження продуктів, а другі для повстанців. Такі криївки за вказівкою районного проводу робили коло кожного села. У нас були викопані схрони між селами Муховець — Кривчики на полі дві, до села Кунинець дві, і в сторону Малих Кривчик в полі – чотири. Ще одна була коло села Лози. Всі схрони були підготовлені вже до вересня 1943 року і мали відповідний запас продуктів і зброї. Там могло перебувати коло 30- ти повстанців УПА.

5. Філик Степан Григорович, “Корінь”, член ОУН ще з 1939 року. За Польщі ще поступив в “Просвіту”. Він відповідав за зв’язок з районним керівництвом проводу ОУН та з керівниками місцевих навколо села Муховець організаціями. Через нього постійно я передава “грипси”. Він також мав багато націоналістичної літератури. Батько його, Філик Григорій в ОУН поступив ще у 1937 році. Декілька раз ще за Польської влади його визивали в місцеву поліцію і погрожували. А коли прийшли совіти то у грудні 1939 року був заарештований. Тиждень тримали ще у Вишнівецькій тюрмі, потім відправили до Кременця. Степан ходив у Кременець до батька декілька раз, носив передачу, а одного разу йому сказали, що батька відправили в Дубно. Він ходив і в Дубно, а там відповіли що передач не приймають. Так він більше його не бачив і про нього нічого не чув. Казав, що напевне на допитах закатували ще у Кременці. “Корінь” мав багато друзів. Він дуже підтримував зв’язок з Климчуком Олександром, “Ясен”. Вони разом часто виконували оунівські завдання, один одному допомагав. У сильний дощ, чи заметіль треба було за десять кілометрів віднести повідомлення, то вони йшли разом. Було небезпечно, бо часто вешталися радянські партизани, які грабували навколишні села. Степан був дуже відповідальним і дисціплінованим. Він ніколи не запізнювався і своєчасно доставляв документи. Він присвячував себе для боротьби за незалежну державу Україну. Я добре згадую, як він з обуренням розповідав про події у Вишнівці 7 липня 1941 року. Не міг примиритися, як вишнівчани з хлібом і сіллю зустрічали нових загарбників — німців. Казав, що були одні запроданці, які ставали на коліна перед Польщею, у вересні 1939 року другі били поклони совітам, а тепер треті добровільно йдуть в німецьке рабство, і з них ніхто не подумав, що можемо мати свою державу — Україну.

6. Кошак Борис Констянтинович, “Темний”. Він працював помічником Волинського Миколи. Націоналіст, патріот, відданий свої справі. Він дуже любив вірші Тараса Шевченка, знав багато на пам’ять і любив їх розказувати. Він казав, що книга “Кобзар” навчила його любити Україну і цінувати свою українську мову та український народ. Всі інструкції та вказівки “Темний” та “Гриб” отримували з районого відділу СБ ОУН і їм давали звіти. Мене доводили до відома про виконану роботу.

7. Чернявський Арсен Іванович “Лісовий”. Він активно проводив збір одягу для повстанців. Організовував дівчат, щоб в’язали рукавиці, світера. Він сам до мене прийшов і сказав що бажає поступити в ОУН і буде помагати чим зможе, бо хоче щоб наша земля належала нам — українцям. Щоб не керували нами чужинці, щоб у школах вчили рідну українську мову. Щоб ми співали українські пісні.

8. Лукащук Микита Дмитрович, “Тихий”. Займався агітроботою. Він практично відвідав за літо всі будинки у нашому селі. Не минув ні одної хати. Ні, він не агітував для поступлення в ОУН. Він розказував людям, що ми, українці повинні мати свою незалежну державу, що ми не будимо рабами, а щоб бути вільними, нам треба боротись. Боротись з всіма ворогами, і з німцями, які зараз керують нами і відсилають на роботи в Німеччину і забирають все, і з совітами, які вже скоро прийдуть і будуть знову наповнювати нові тюрми та висилати в Сибір. А наші землі заселяти чужинцями. Люди питали його, а як вигнати ворога, у них зброя, сила, армія. А “Тихий” казав, якщо народ весь підніметься то і буде сила, і армія, і зброя. А якщо народ буде тихо сидіти, опустить голову, то і дальше буде рабом на свої землі.

(ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ)

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ