Як боролися молоді патріоти ОУН села Великі Вікнини, що на Тернопільщині

Початок червня 1944 року. Це був вечір 14 червня. З Катеринобурга  прибула зв’язкова «Колосок» і передала грипс. Там повідомлялося  що 16 червня через їхнє село Великі Вікнини буде проходити боївка в кількості більше двадцяти вояків УПА, загін під керівництвом «Кореня» і прямуватимуть до села Бодаки, де мають заночувати та перепочити. «Чайка» підготувала одного з місцевих оунівці, який добре знав дорогу.  Місцеві, а саме троє зустріли їх у ночі. Адже переходи здійснювали в темну пору, щоб менше було підозри навіть серед місцевого населення. Серед зустрічаючих тоді були:

ОНИЩУК МИРОН ІЛАРІОНОВИЧ  1913 року народження, село Велику Вікнини, освіта початкова. Член ОУН з 1937 року, вояка УПА з червня 1943 року, псевдо «Хмара», « Гострий». Був сотником. Заарештований 04 липня 1944 року слідчим відділом УНКВС у Тернопільській області. Засуджений 27 серпня 1944 року ВТ військ НКВС у Тернопільській області на 15 років каторжних робіт та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у місті Воркута (Росія). Звільнений 04 жовтня 1956 року.

БЕРКЕТА СЕМЕН ЛУКИЧ  народився 1925 року в селі Великі Вікнини, освіта початкова. Член ОУН з 1943 року, вояка УПА. Псевдо «Шпак».  Заарештований 24 лютого 1945 року Великодедеркальським РВ НКДБ. Засуджений 24 вересня 1945 року ВТ військ НКВС у Тернопільській області на 20 років каторжних робіт із конфіскацією майна. Покарання відбував у місті Воркута (Росія). Звільнений 14 грудня 1955 року.

ПАВЛЮК ЛУКІЯ НИКАНОРІВНА  псевдо «СВІТЛА», «ЧАЙКА» народилася 1923 році в селі Великі Вікнини, член ОУН, зв’язкова, станична. Заарештована 30 січня 1946 року Великодедеркальським РВ НКДБ. Засуджена 13 травня 1946 року ВТ  військ НКВС у Тернопільській області на 10 років ВТГ   та 5 років позбавлення прав. Звільнена 10 квітня 1956 року.

Було вирішено що до села Бодаки поведе повстанців «Шпак». Була хмарна ніч. «Чайка», «Гострий» та «Шпак» стояли коло високого дерева і почули тихий шум, що наближався до них. Це йшли повстанці, молоді по одному в ряд, а по переду їх вів хлопець з Катеренбурга, «Пилип». Він і їх передав місцевим повстанцям. Його місце зайняв  «Шпак». Майже не зупиняючись, повстанці попрямували на Малі Кривчики. Адже вже скоро мало світати, а ще треба було йти до Бодак. Всі вони були добре озброєні, мали німецькі автомати і два кулемети. Але продуктів харчування не було. Коло них були тільки баклажки для води. Стомлені, але бадьорі, впевненим кроком попрямували на південь. Як було відомо, вони направлялися на південь до Камянець-Подільська. Двядцять один молодий повстанець УПА з Волині. Військова група, назва яких «Мстиві» була послана за вказівкою «Велікана».

МИХАЙЛО КОНДРАСЬ, він же «Велікан», «Міша» та «Лукаш», що народився 1912 року в селі Курсики Козинського району (тепер – Радивилівський район) у родині, де було шестеро хлопців та двоє дівчат, став у лави УПА в червні 1943 року, коли добровольцем пішов воювати за Україну.

У п’ятій годині ранку повстанці були вже коло села Бодаки де їх прийняв місцевий повстанець та завів на хутір. Там хлопці поїли і пішли до великого схрону, за пів кілометра від садиби і там лягли спочивати. Вони мали передихнути там ще ніч і день та потім вирушити дальше. У вечері дівчини з хутора принесла багато їжі.  Ще до заходу сонця до них приходили три повстанці, а саме «Незабудько», «Сніп» та «Гіркий». Це представники СБ ОУН Вишнівецької території. Адже ще не минуло місяця, як за пів кілометра від місця де отаборилися повстанці, хтось з місцевих запроданців здав криївку де переховувалися повстанці з сіл Лози і Бодаки. Енкаведисти з Вишнівецького району тихо підійшли до місця і закидали схрон гранатами. Були вбиті, поранені і один без пошкоджень, якого швидко ці енкаведисти відпустили. А пораненого засудили на кару смерті. Про що спілкувалися між собою есбісти ОУН та повстанці з Волині, невідомо. У ночі вони спали, але була виставлена охорона. І сталося непередбачене. О четвертій ранку криївку оточили енкаведисти з РВ НКДБ Вишнівця і закидали гранатами. Вибухи лунали десь до пів години. Потім наступила тиша. Вбивці повстанців не витягували з криївки, а засипали вхід і все кругом вирівняли та поорали, щоб сліду не лишити. За цим спостерігала з далека молода дівчина, що жила на хуторі і носила їм вечерю. Енкаведисти до обіду все прибрали і пішли до машини, яка стояла коло лісу за кілометр. Так загинули невідомі борці за волю України на полі у червні місяці 1944 року.

«Незабудько» –БОВТУН  КОНСТЯНТИН ЛАВРЕНТІЙОВИЧ народився у 1915 році в селі Лози Збаразького району Тернопільської області. Член ОУН з 1937 року, вояка УПА. Доля невідома.

«Сніп» –  ДЯЧИНА ТИМОФІЙ ХАРИТОНОВИЧ народився у 1917 році в селі Лози Збаразького району Тернопільської області. Проживав в селі Кривчики. Член ОУН з 1937 року. Вояка УПА з 1943 року. Загинув в липні 1947 року в селі Бодики під час збройної сутички з енкаведистами. Тіло загиблого було забране до Вишнівця і виставлене для пізнання. Через два дні енкаведисти вивезли тіло і закопали коло польського кладовища.

«Гіркий» житель села Манево Лановецького Району. Вояка сотні «Сокола».

Там, де загинули невідомі повстанці з Волині побудована і освячена капличка.

«Чайка» станична села Великі Вікнини підпорядковувалася Ковалишину Трифону, псевдо «Світлий».

КОВАЛИШИН ТРИФОН АНДРІЙОВИЧ  народився в селі Великі Вікнини (тепер Збаразький район Тернопільської області) у 1915 році. Освіта чотири класи, член ОУН з 1937 року. Навесні 1941 року призвали в радянську армію. У липні 1941 року потрапив у німецький полон. Перебуваючи у концтаборі в Польщі втікає з групою полонених. Під час втечі був поранений. У січні 1942 року добрався до домівки. У 1943 році вступив в УПА. Формував бойові групи. Під час бойових дій з окупаційною владою був вбитий у липні 1945 року.

Батько його, займався сільським господарством і мав шість моргів землі. Трифон з малих років помагав батькам. Закінчив чотири класи. У 1937 році почав читати націоналістичні книги і вже тоді поступив в ОУН. 26 червня 1941 року його призвали до лав радянської армії і відправили на фронт. У вересні 1941 року він відступаючи з великою кількістю радянських солдат потрапили в оточення німцям і змушені були здатися в полон. Адже ситуація була безвихідна і майже всі солдати були з Західної України. Вони добре знали вже що собою являє комуністична окупаційна система, тому всі, більше тисячі кинули зброю і добровільно пішли в полон. Тоді через декілька днів Трифона і ще декілька сотень полонених відправили в Краків у військовий табір. Там їх почали агітувати, щоб дали згоду переходити у добровільні військові формування. У січні 1942 року він організував г групою полонених втечу. 24 січня шість молодих хлопців у темну ніч зробивши невеличкий прохід, вдало втекли. Охорона табору побачила втечу аж при ранковій перекличці, вислала групу шукачів, але безрезультатно.  Падав великий сніг і засипав всі сліди. Собаки нічого не могли зробити і німці перестали переслідувати. Хлопці добралися до польського села і там заховалися. Його прийняла одна польська сімя і він там перебув місяць залічуючи поранення в руку і в кінці лютого пішов на Україну. Там поляки вважали що хлопці, які з Західної України то з Польщі і своїм треба помогти.  На початку квітня 1942 року, втомлений, безсилий, голодний, хворий добрався до свого рідного села Великі Вікнини. В рідній хаті з сльозами на очах, а сльози були з радості, зустріла його дружина Феодосія. Він був впевнений у себе і знав що йому треба робити дальше. А саме розвивати у своєму рідному селі Великі Вікнини онівську діяльність. Вже через місяць набравши сил він почав проводити зустрічі з знайомими членами ОУН, а саме з Лучишиним Данилом, Онищуком Мироном, Поліщуком Микито та Флорчуком Терентієм.

ЛУЧИШИН ДАНИЛО МАРКОВИЧ народився 1920 році в селі Малі Вікнини, член ОУН з 1938 року. Учасник звільнення в’язнів з Кременецької тюрми у червні 1941 року. Пропагандист ОУН, вояка УПА. Загинув у вересні 1946 року у криївці від вибуху гранати кинутої енкаведистами у селі Великі Вікнини. Тіло   його  енкаведисти забрали у село Матвіївці Шумського району і виставили для пізнання. Через ніч повстанці викрали тіло і поховали у рідному селі Малі Вікнини.

ОНИЩУК МИРОН ІЛАРІОНОВИЧ народився у 1913 році в селі Великі Вікнини, освіта початкова, Член ОУН з 1938 року. Вояка УПА, сотник. Заарештований 04 липня 1944 року слідчим відділом УНКВС у Тернопільській області. Засуджений  27 липня 1944 року ВТ військ НКВС у Тернопільській області на 15 років каторжних робіт та 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у Воркуті (Росія). Звільнений 04 жовтня 1956 року.

ПОЛІЩУК МИКИТА ЙОСИПОВИЧ народився 1920 році у селі Малі Вікнини, освіта чотири класи. Член ОУН з 1938 року. Учасник звільнення політв’язнів з Кременецької тюрми у червня 1941 року. Вояка УПА. Ординарець керівника боївки. Заарештований 18 жовтня 1944 року Великодедеркальським РВ НКДБ Засуджений 23 січня 1945 року ВТ військ НКВС у Тернопільській області на 15 років каторжних робіт із конфіскацією майна на 5 років позбавлення прав. Звільнений 23 лютого 1955 року.

ФЛОРЧУК ТЕРЕНТІЙ ЄВСТАХОВИЧ народився 1914 році в селі Великі Вікнини, освіта початкова, член ОУН з 1938 року, вояка УПА, господарчий. Заарештований 03 червня 1944 року Великодедеркальським РВ НКДБ. Засуджений 15 листопада 1944 року ВТ військ НКВС у місті Кременець на 20 років каторжних робіт на 5 років позбавлення прав. Звільнений 22 квітня 1956 року.

Провівши декілька зустрічей було вирішено розширити майже не існуючу на цей час оонівську організацію, а саме більше приділити уваги молоді. Адже у селі на цей час підросли юнаки і дівчата, які  стануть рушійною силою у цій боротьбі за Україну. Тому вирішили створити агітаційну оунівську групу.

(Продовження буде)

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *