Як комуністична влада знущалася над мирним населенням Тернопільщини. Частина п’ята

(Вишнівецький район. З архівних документів.)

Дня 7 серпня 1948 року до села Великий Кунинець прибув уповноважений по зернопоставці Шура і агент по м’ясопоставці (прізвище невідоме) з охороною 6 – ть бійців «стрибків» на чолі  з лейтенантом  оперуповноваженим  РВ МДБ Боковим. Вони заходили до селян та провіряли квити на здану зернопоставку та інші держпоставки. При перевірці вияснилось, що більш як половина селян не дало навіть одного кілограма зернопоставки. Цих, які не дали зернопоставки, лаяли брудними московськими лайками, а навіть деяких селян віддали під суд. Крім цього описали, як куркуля, майно громадянина. Мазура Романа. Вечором сталінські виконавці повернули зі села до сільської ради і тут же заквартирували.

Дня 14 серпня 1948 року до села Бодаки  прибув уповноважений по зернопоставці Хлопін і капітан Мошкунець з РВ МВС  з 17-ма бійцями. Вони в селі заходили до селян і заставляли везти зернопоставку. Заходячи до громадя Савчук Захара, який побачив  їх передвчасно, тобто на вулиці і не бажаючи на свому господарстві таких гостей, вскочив до стодоли та скрився. Коли Хлопін зайшов до стодоли та знайшов скритого Савчука, став бити його палкою. Почувши це, жінка вийшла з хати і стала лаяти Хлопіна і грозити судом. Коли Хлопін почув це, то залишив бити її чоловіка і опустив господарство.

Дня 17 серпня 1948 року до села Великий Кунинець прибуло три автома шині. Одна зараз поїхала в напрям село Малий Кунинець, а дві залишилось у селі. Цими автомашинами прибув перший секретар райпарткому Агеєв і раймінзагу начальник Дехніч та 20 бійців охорони (стрибки). Вони автомашинами роз’їзджали по участках і переводили збори селян. На зборах говорили, щоб селяни за два дні здали зернопоставку. Рівночасно при кінці своєї промови Агеєв зазначував, хто до 15 серпня  цього року виконає всі держпоставки, то той тоді буде мати право подати заяву про вступ до колгоспу. Під вечір опустили село і від’їхали в напрям райцентру.

Дня 19 серпня 1948 року до  Великий Кунинець прибула група большевиків в числі 9 осіб на чолі з нач альником  РВ МДБ Боковим. Рівночасно з ним прибув з воєнкомату уповноважений. по зернопоставці лейтенант Кирилюк. Боков залишився в сільській раді, а Кирилюк взяв його боєвиків і пішов на вулицю Пеньки до десятника Гірчука Афанасія. Гірчукові Кирилюк представився, що він за один, тому що бачаться перший раз. Після представлення сказав негайно накормити 7-ім осіб бійців та щоб було: сало, мед, сметана, яйця і білий хліб. Гірчук на це відповів, що він їм не дасть навіть чорного хліба, бо не має, а сметани вже три роки не бачить, бо молоко, яке одержує від корови, то відносить до молочарні. Можу дати горщик кукурудзи, яку зготовила жінка. На останні слова Гірчука Кирилюк накинувся з лайкою і сказав: “Ти хочеш нас кормити кукурудзою. Негайно організувати мені те, що я вимагаю”. Гірчук сказав, що цього робити не буде. За це зістав арештованим і забраним. Подорозі зайшли до громадянина Климчук Йосипа, якого не було вдома, лише його 70-літня мати. Кирилюк від неї став вимагати їсти, а тому, що в ціільської ради господарці була пасіка, то сказав дати меду. Жінка принесла миску меду, який поставила на столі, а сама пішла до комори по хліб. Коли повернула з хлібом, то мед згадані большевики з’їли і вимагали ще. Жінка сказала, що більш нема. Тоді Кирилюк сказав: “Ти старая б…”. і відійшов до сільської ради з Гірчуком, в сільській раді Кирилюк прискаржив Бокові, що він не виконує своїх обов’язків на свому участку. Гірчук, оправдовувався, розказуючи цілу подію, як в дійсності було, а присутні селяни, які були в цей час в ільській /раді розсміялися. Після вислухання Гірчука було звільнено. А самі, залишаючись в сільській раді, викликаючи селян, провіряли квити по здачі зернопоставки. За невиконання зернопоставки лаяли і держали доти, доки не підпише зобов’язання, що виконає за одну добу зернопоставку. Десятників: Мазура Василя за те, що на його участку селяни не виконали вповності зернопоставки, посадили до льоху на одні сутки і не дали їсти, а Ткачука Микиту Кирилюк вдарив кілька раз по обличчі.

Дня 2 серпня 1948 року до Чайчинецького лісу з району прибуло автомашинами 50 осіб большевиків. Вони по лісі робили облаву. З цих большевиків один зайшов на хутір, який був біля лісу. Зайшовши на господарство – просив їсти. В цей час на подвір’ї громадянина. Онищук Мохтей (з іншого господарства) клепав косу. До нього підійшов большевик і став нарікати на совітську. владу і на Сталіна. Онищук на це йому нічого не відповів і він відійшов назад до лісу. Після полудня всі большевики від’їхали з лісу в напрямку району.

Дня 1 серпня 1948 року до села Великий Кунинець прибув уповноважений по зернопоставці Шура і оперуповноважений  РВ МДБ Боков з 6-ма мгбістами. Вони зайшли до сільської ради і послали дежурних по десятників, які мали явитися на зібрання. До  сільської ради з десятників ніхто не явився. Большевики були змушені самі йти в село до селян і казати, щоб везли зерно поставку.

Дня 21 серпня 1948 року в села  Снігурівка, Маниво  Бодаки, Котюжини, Лози, Федьківці і Кривчиках були вивішені протибольшевицькі листівки, які протягом дня уповноважені по зернопоставці зривали.

Дня 23 серпня 1948 року  в селі Дзвиняча під вечір, українські повстанці роздавали селянам літературу і розклеювали протибольшевицькі листівки. В час розклеювання до українських повстанців підійшла одна жінка і просила, щоб її дали літературу. Одержавши, сказала: “Я того довго виглядала”.

Дня 23 серпня 1948 року вечором в райцентрі містечка Вишнівець  українські повстанці зайшли на квартиру оперуповноваженого РВ МДБ Бокова і забрали один пістоль та його обмундировання. А вийшовши з його помешкання підійшли до помешкання, де мав би бути представник области, який прибув до РО МГБ, і кинули гранату  через вікно. Вислід невідомий.

Дня, 17 вересня 1948 року до села Великий Кунинець прибув агент райуповмінзагу (прізвище невідоме) з 10-ма бійцями. Зайшовши до громадянки. Якимчук Мотри (вдова років 70), яка живе у дуже вбогому стані і має одного сина, який є калікою з природи, що цілком не ходить, та за невиконання молокопоставки забрали останню корову. Від Якимчук пішли до громадянина Солтиса Івана (переселенець), в якого рівнож за невиконання молокопоставки забрали корову. Крім згаданих селян було ще забрано корову за невиконання молокопоставки в громадянки Конюк Анни, а в громадянина Конюк Федора ялівку з цеї причини, що не була записана. Забрані корови було відставлено до райцентру.

Дня, 4 вересня 1948 року до села Манево прибув уповноважений по зернопоставці Жданов і обласний прокурор (прізвище невідоме). Вони зайшли до сільської ради і викликали селян та провіряли квити по здачі зернопоставки. Хто не виконав зернопоставки тому давали два дні строку, щоб виконав, бо будуть карати судом, а хто виконав, то ще добавляли від 50 кг – 3,5 центнера, залежно від господаря. Під вечір в напрямку ссела Снігурівка приїхав до села автомашиною голова райвиконкому Вавринюк і 5-ть бійців та забрали Жданова і прокурора та від’їхали до райцентру0

Дня, 2 вересня 1948 року до села Бодаки прибули автомашиною: перший секретар райпарткому Агеєв, уповноважені по поставках Жданов, Хлопін і Мушканець та оперуповноважений  РВ МДБ Паращук з 15-ма мгебістами. Вони в селі були два дні та провіряли квити по здачі зернопоставки, викликаючи селян до сільської ради. Хто виконав зернопоставку, тому добавляли, нібито з причини цеї, що даний селянин має більше землі, як в наказі. Так, гром.адянину Колоденському Данилові добавили 6-ть центнерів. В обороні Колоденського став Жданов і сказав, що то не по законі зроблено, то Агеєв взяв його за ніс і назвав “бандерівським хабарником”. А коли давали добавку громадянину Дячині Ліонові Лікано, ровичеві, який не годився, то оперуповноважений РВ МДБ Паращук закликав його в другу комнату і вдарив його два рази по обличчі, але всеодно селянин не погодився на добавку.

Дня, 7 вересня 1948 року до села Бодаки  прибув оперуповноважений РВ МДБ Паращук з 6-ма мгебітами. Зайшовши до сільської ради, наказав дижурному, щоб ішов і повідомив тих осіб, які народжені 1928 року. Оскільки хто прибував з цих осіб, то Паращук запитував чи піде в ЧА і чи буде вірно служити.

Дня, 14 вересня 1948 року через село  Бодаки переїжджало двох большевиків, (прізвища невідомі) а доїхавши до моста побачили громадянку Кащук Надю Федорівну, яка викидала з річки коноплі. Вони її покликали до себе, а коли вона прийшла , тоді один большевик зліз з фіри і запитав її: “Ти хочеш Самостійної України!” Жінка, незнаючи що відповісти, мовчала.  Тоді большевик сильно став бити, а набивши до схочу – поїхали. Подорозі за селом стрінули громадянина Левіцького Василя і нічого не питаючи, злізли з фіри та так сильно побили, що Левіцький ледве прийшов додому.

 

Дня, 25 вересня 1948 року по цілому селі Бодаки були розвішені протиколгоспні кличі та листівки. Большевики ходили по селі і здирали та забірали зі собою. Один большевик підійшов до одного господаря і показав йому протиколгоспного клича, та листівку. Показуючи, сказав: “видиш, що ваші бандити виробляють і пишуть”. Селянин йому на це нічого не відповів.

Дня, 26 вересня 1948 року до села Великий Кунинец прибув оперуповноважениВ РО МДБ Боков з двома мгебістами. Вони зайшли до громадянина Кутрань Федора, який саме гнав самогонку, та стали пити, а коли випили всю, то полягали спати. Коли виспались, то під вечір пішли в село, а ніччю робили засідку. Рано прийшли до сільської ради, де пробули до вечора, а вечором пішли на участок “Пеньки” та “Долина” (назва частини села), де пробули цілу ніч , а рано зайшли до громадянина Бучковського Андрея та арештували і разом з арештованим відійшли до райцентру.

Дня, 9 вересня 1948 року вечором до сільської ради села Котюжини прибув оперуповноважений РД МГБ Паращук з 4-ма мгебістами та з 4-ма уповноваженими по поставці на дане село. Вони вночі викликали селян до сільської ради та провіряли квити по здачі зернопоставки. Коли прибули до сі льської иради громадян Брега Кирило, Брега Максим і Шандрук, то Паращук почав їх бити та сварити за те, що вони так довго не приходили. Досвітком згадані большевики виїхали зі села.

Дня, 10 вересня 1948 року з напрямку села Снігурівка приїхало до села Манево двох большевиків (призвіща невідомі). Ідучи дорогою на вулиці зустріли громадянина Гуцала М. та секретаря с/ради, позлазили з фіри та нічого не питаючи стали бити прикладами крісів в груди. Набивши, сіли на фіру і їхали дальше, та знову ж зустріли гром. Горошок Уляну, Гуцала Олександра і Шаяжного Володимира, позлазили з фіри і стали бити. Селяни стали втікати, а коли повтікали, то вони сіли на фіру і від’їхали в напрямку села Снігурівка.

Дня, 17 вересня 1948 року українські повстанці знищили в сільській раді села Бутин телефонічний апарат та усі папери.

Дня, 4 вересня 1948 року  до села Котюжини прибув оперуповноважений РВ МДБ Паращук з 6-ма мгебстами та уповноваженим по поставках на дане село. Зайшовши до сільської ради, вислали десятників, щоб вони переказали селянам, щоб брали квити по здачі зернопоставки і приходили до сільської ради на провірку. В сільській раді залишився голова сільської ради і большевики. Тоді уповноважений по поставках сказав до голови: “Голова, підпиши заяву до колгоспу”. Голова від цього став відмовлятися, то тоді один большевик взяв його руку і встромив олівця між пальці та почав водити рукою по заяві. Голова видер руку і сказав: “Я перший до колгоспу не піду і не буду підписувати заяви”. Большевики розсердилися і один став його бити. Коли голова побачив, що то може бути погано, непомітно вийшов з сільської ради. А коли населення почуло, що то їх викликають не на провірку квитів, а щоб вони підписали заяви до колгоспу, то всі повтікали від сільської ради і більш ніхто не приходив.

Дня, 19 вересня 1948 року до села Котюжини прибув оперуповноважений РВ МДБ Паращук з 6-ма мгебістами та уповаженим по поставках на дане село. Вони зайшли до сільської ради та сказали дежурному, щоб він пішов до десятників і сказав, щоб вони заказали селянам, щоб приходили до сільської ради з квитами по здачі зернопоставки на провірку. З селян ніхто не прийшов, бо боявся, щоб то не був підступ, як попередньо, що заставляли писатись до колгоспу. Большевики посиділи в сільській раді і побачили, що ніхто не приходить, взяли фіри і від’їхали до району.

Дня, 20 вересня 1948 року до села Манево прибув оперуповноважений РВ МДБ Зотов з 6-ма мгебістами. Вони зайшли до школи і тут спали до полудня, а після того розійшлися по селах і просили їсти. Зотов зайшов до громадянина Сарафан Деміяна і щось довго з ним говорив, а коли відійшов до сільської ради, то зараз викликав до себе трьох селян. Селяни до нього не пішли і Зотов, посидівши, відійшов в невідомий напрям.

Дня, 25 вересня 1948 року в селі Манево були розвішені протиколгоспні кличі та листівки. Населення з радістю читало та переказувало одно другому.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Comments are closed.