Ігор Василів: “У дитинстві тато дарував мені всі іграшки, які я хотів”

Vasyliv2

З нагоди Дня батька “Погляд” запросив до розмови голову тернопільського осередку Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан”  Ігоря Василіва, аби дізнатися, що означає батьківство в його житті.

—  Ігоре, як вважаєте, як бути “ефективним” татом?

— Моєму сину 7 років, тому нині найважливіше в ролі “ефективного” тата – приділяти йому якнайбільше уваги. Це дуже хороший період, адже тато для нього, як ніколи, важливий саме зараз. Коли подорослішає, увагу відволікатимуть друзі, підліткові інтереси, стане більш самостійним. Тішуся, що Матвій має бажання постійно бути зі мною. Коли маю можливість, беру його на роботу чи на громадські акції.

Що б Ви хотіли почати робити, щоб бути кращим татом для свого сина?

— Для початку: з’ясувати, які здібності і таланти у нього є, щоб правильно скерувати процес навчання. Якщо це – спорт, то який його вид? Матвій має схильність до схематичного малювання, у цьому він вдався до тата.

Пригадайте один позитивний приклад свого батька з Вашого дитинства.

— Я третій у сім’ї, наймолодший. Як і я, батько мав мало часу для дітей. Він – кандидат фізико-математичних наук, викладач, працював у Міністерстві освіти і науки України, готував школярів до навчання в вишах удома. Коли я був малим, дуже хотів, щоб тато припинив вчити інших дітей і вчив тільки мене. На кумедних історіях тато пояснював мені історію фізики, давав уявлення про математику.

В дитинстві батько дарував мені усі іграшки, які я хотів, бо був улюбленою дитиною, як годиться наймолодшим. До сьогодні, хоч мені уже 37 років, тато постійно щось передає мені з дачі.

Мама і тато – обоє викладачі, але на шкільні батьківські збори завжди приходив тато. Він був строгим, але жодного разу не вдарив мене, хоч умів так подивитися, що без слів все було зрозуміло. Найбільше я боявся його розчарувати.

Vasyliv1

Яку допомогу від дружин очікують чоловіки, щоб бути кращими татусями?

— Мама повинна позитивно говорити з дітьми про тата, тоді батько прагнутиме бути ще кращим. Як би не складалися стосунки у подружжя, діти повинні знати, що їх мама і тато – найкращі. Більше жодної допомоги від дружини не треба.

—  Чи є у Вашої дитини домашні обов’язки?

—  Коли Матвію було 5 років, попросив купити йому лабрадора. Догляд за собакою став його щоденним обов’язком: вигулює, витирає лапки, коли вона повертається з двору, годує і поїть.

У Вашій сім’ї є традиції лише за участю батька і сина?

— Готувати кутю на Різдво –  це сімейна традиція чоловіків-Василівих, яка переходить від батька до сина вже кілька поколінь. Коли був малим, це робив тато, у своїй сім’ї цю страву готую я. Сподіваюся, навчити цього і Матвія, коли він виросте.

Які свої риси впізнаєте у дитині?

— Бачу себе в ньому абсолютно у всьому. Він так само переймається, аби близькі не сумували. Як і я, любить собак. Різкий і категоричний характер – теж мій (усміхається – ред.).

Підготувала Ірина Юрко.

Фото з приватної галереї Ігоря Василіва.

 

Comments are closed.