Тернопільський мер Сергій Надал терміново міняє колір шубки

Доброго, уже післясвяткового вечора, файномістяни! Різдво порадувало нас сніговою, морозяною погодою, колядками і вертепами. зібраннями родин за святковими столами і тим, чим тішить воно нас уже більш, ніж 2000 років – духом величної таїни народження Божого Сина.Всі ми на Різдво трохи стаємо дітьми, переймаємося духом великого Чуда і чекаємо дива, котре обов`зково має трапитись різдвяної ночі.

І, десь на хвилях того очікування, ми не помічаємо справжніх див, котрі відбуваються навколо нас і з нами. Не помічаємо людей, котрі творять ці дива. Довелося мені спілкуватися з дітьми, котрі приїхали на Різдво з Донбасу до Тернополя. Спитала одну дівчинку: як їй. ” Фільми отдихают!” – сказала дитина. – ” А у вас много таких празников?”

І от хочеться, щоб ці свята потривали ще трішки. Щоб сніжок, морозець, коляда, як дзвоник… Ага. Наша влада виявилась черговий раз не готова до снігопадів. Ну, зима ж прийшла несподівано, як завжди. І так само несподівано вирішила піти. Тому нині у файному місті почав діяти не один став, а розлилось їх по майданах і бульварах штук десять. І всі: глибиною в чобіт. Та ще й обійти їх було практично неможливо. А що? Калюжами назвати ці розливи талої води важко. А з неба ще час до часу дощик кропив. Венеція з доставкою додому.

Але то ніц. Он п. Василь Бесага обіцяє, що скоро в нас буде свій льодовий палац. Добудують до ТРЦ “Орнава”. Спеціально для цього уже й дитячий майданчик знесли. Ні, чесне слово: я, коли чую, що ці панове черговий раз хочуть чимось обдарувати містян, завжди переживаю, щоб у них шафа не відкрилась випадково і звідти якісь скелети, приховані від оподаткування, не повипадали.

Бо наші чиновники так про нас дбають, що, сім няньок так би не змогли. От п. Крисак, наприклад, ще де вона, та Ебола, бродить, а він уже 100 000 з бюджету відпиляв. Щоб, значить, зустріти Еболу у файному місті достойно і у всеозброєнні. Люди почали на те обурюватись, а я вам скажу так: хто-хто, а п. Крисак знає краще за нас, що 100 000 на дорозі не валяються. На дорозі Еболи, звичайно…

А на наших дорогах, звичайно, і надалі творитимуться різні дива. Так є рішення про заміну кондукторів у тролейбусах на спеціальні апарати, з котрими ми будем розраховуватись спеціальними карточками, котрі купуватимем у спеціальних кіосках. Не все одразу, звичайно. Для початку ці апарати носитимуть на собі ті самі кондуктори, котрих ці апарати замінять. Щоб ми звикли до самих апаратів. Так триватиме кілька років – кажуть в управлінні транспорту. Щоб встигнути перепрофілювати кондукторів. А потім уже в тролейбусах будуть лише ми і апарати для розрахунку. Можливо, що їх, за старою звичкою, назвуть компостерами. А поки що: вся ця історія нагадує мені чергове компостування мозку файномістянам.

Які ще нововведення очікувати нам від нашої дорогої влади? Поживемо – побачимо. Невдовзі місцеві вибори. От, коли потепліє, – то і кури почнуть інтенсивніше яйця нести, і чиновники масово почнуть по різних політичних кошиках розкладати “яйця”. Кажуть, що у зв`язку зі зміною політичної погоди, і наш мер терміново міняє колір шубки. Адаптовується, так би мовити, до ареалу проживання. Добре, що у нас – не джунглі і ми знаємо, що навіть, білий і пухнастий – то все-одно той самий звір, що недавно символікою з трьома пальцями розмахував, а потім ті ж три пальці крутив громаді. Так що : все буде добре!