Церкви без цвяхів і храми-мандрівниці: як на Тернопільщині вшановують Вознесіння
Свято Вознесіння Господнього належить до дванадцяти найбільших свят у церковному році. Сенс свята – у примиренні Бога та людства: піднявшись на небо, аби посісти місце праворуч від батька, Ісус показав учням, що небеса відкриті для всіх, хто вірить у Бога та живе за його настановами.
Свято припадає на 40-й день після Великодня. Воно не має фіксованої дати, але завжди припадає на четвер. Після Вознесіння віряни перестають вітатися словами «Христос Воскрес!».
У цей період наші прадіди відзначали закінчення весни і настання літа. Ніч перед Вознесінням називали солов’їною, бо вважали, що солов’ї співами вітають настання літа і дають силу людям, рослинам, тваринам, воді. Вважають, що від цього дня закриваються ворота на небеса, тож на Вознесіння відвідували кладовища, щоб ще раз попрощатися зі своїми померлими.
ДЕ НА ВОЗНЕСІННЯ НАЙБЛИЖЧЕ ДО НЕБА?
Варто зауважити, що найбільше це свято відображене у назвах храмів. А церкви у нас, справді, давні й унікальні архітектурою і неповторні історією.
Розпочнемо з пам’яток архітектури національного значення. Один із найстаріших мурованих храмів розташований у селищі Вишнівець на Збаражчині. На церкві – пам’ятна таблиця з написом: «Вознесенська церква, пам’ятка архітектури ХVІ ст. – 1530 р…». Храм реставрували у 1872 і відбудовували у 1992 році. У церкві зберігається чудотворна ікона Матері Божої. Розташований на терасі в долині річки Горинь, нижче замково-палацового комплексу, храм справляє незабутні враження. Кажуть, що на Вознесіння тут найближче до неба, бо Вишнівець – від слів «вишь», «вишній», тобто «високий, піднебесний».
ХРАМИ БЕЗ ЖОДНОГО ЦВЯХА ТА ПЕРЕБУДОВАНІ ІЗ ЗАМКІВ І КОСТЕЛІВ
Одна із найстаріших дерев’яних церков краю – унікальний зразок українського дерев’яного будівництва – розташована у Чорткові. Народні умільці спорудили цей храм у 1630 р. без жодного цвяха. Церква зазнала неодноразових руйнувань під час нападу на Чортків татар і турків. І в 1717 р. її відбудували. Тому саме цей рік вважають новою датою народження храму.
Однойменна церква у с. Жабиня на Зборівщині також унікальна, бо перебудована з давнього невеликого оборонного замку – порохівні і арсеналу зброї, споруджених у 1579–1585 рр. Церковні джерела називають дату заснування храму – 1636 рік.
Також є храми Вознесіння Господнього, перебудовані з костелів, зокрема у селах Бариш на Бучаччині, Магдалівка на Підволочищині. У Тернополі назву Вознесіння Господнього має і лемківська церква, яку в традиціях лемківської архітектури спорудили у 2016 р. на вшанування пам’яті про предків, які зазнали депортації, а про храм у с. Ягільниця Чортківського району краєзнавець С. Бубернак видав книгу. Ось такі у нас унікальні церкви, названі на честь Вознесіння Господнього.
ЦЕРКВИ-«МАНДРІВНИЦІ»
Є на Тернопільщині храми Вознесіння Господнього «мандрівниці». Зокрема, у село Юськівці на Лановеччині стару дерев’яну церкву (1620 р.) перевезли з Кременця, а у село Курівці на Зборівщині, за переказами, стару дерев’яну церкву купили і перевезли на початку 18 ст. із села поблизу Почаєва. У 1732–1733 рр. храм вже був встановлений. 18 століттям також датується церква й у Щитівцях на Заліщанщині.
Варто зазначити, що цього дня храмові празники відзначатимуть у селищах Велика Березовиця і Козлів, селах Настасів (освятив у 1903 р. митрополит Андрей Шептицький) Тернопільського району, Жнибороди на Бучаччині, Вигода, Зелене і Кривче на Борщівщині, Романове Село на Збаражчині, Гаї-Розтоцькі і Нетерпинці на Зборівщині, Вербка на Монастирищині, Великі Дедеркали, Велика Іловиця та Мала Іловиця (родинне село преподобного священика, чудотворця Амфілохія Почаївського) на Шумщині та ін.
НА ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ «ВІДКРИТЕ НЕБО»
У Святому Письмі йдеться, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: «Мир вам!». Україна нині найбільше потребує миру. Багато віруючих вважають, що на Вознесіння «відкрите небо» і цього дня Господь чує всі прохання, тож прохаймо Господа про переможний мир та єдність для України, а для нас і наших близьких – міцного здоров’я і великого щастя!
На фото: ікона у кафедральному соборі Різдва Христового, м. Тернопіль
Віктор Уніят
