57 метрів під землю та робота під загрозою повторного обстрілу: історії рятувальника Сергія Яворського
Сергій Яворський — підполковник служби цивільного захисту, заступник начальника частини аварійно-рятувальних робіт та інженерного забезпечення ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Тернопільській області. У системі ДСНС він уже майже 20 років. За цей час його діяльність була пов’язана із різними напрямками служби, зокрема, останні роки він очолював гірський пошуково-рятувальний підрозділ в структурі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення, який, у свою чергу виконував завдання із проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у гірській місцевості, на спелеологічних об’єктах, об’єктах туристичних відвідувань, природних екосистемах (лісових масивах, пересічній місцевості) спелеологічних районах, в ділянках складного рельєфу, підземних порожнинах, та інших важкодоступних місцях, в тому числі підрозділу доводилося виконувати верхолазні роботи під час ліквідації наслідків ворожих обстрілів.
Сьогодні Сергій Яворський розповідає «Погляду» про те, як проходять аварійно-рятувальні роботи та пошуково-рятувальні операції, чому без тренувань неможливо працювати у складних умовах, наскільки важливою є координація між усіма залученими силами та з якими ризиками стикаються рятувальники.
Це пʼяте інтерв’ю нашої серії до Дня рятівника. У попередніх матеріалах ми говорили з представниками різних напрямків роботи ДСНС. Цього разу — про тих, хто шукає і рятує людей там, де сама місцевість стає додатковим випробуванням.
- Що свого часу привело вас саме до рятувальної служби?
Мій батько, який зараз на пенсії, свого часу проходив службу у відділі державної пожежної охорони. Крім того, він являється ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС. Можливо це і вплинуло свого часу на прийняття такого рішення.
- Ви донедавна очолювали гірську пошуково-рятувальну групу. Розкажіть про цю службу.
Це спеціалізований підрозділ, який входив до системи гірських пошуково-рятувальних підрозділів ДСНС України. Наразі відбулася реорганізація, внаслідок чого гірські пошуково-рятувальні підрозділи в тих гарнізонах де вони функціонували об’єднались із аварійно-рятувальними, що призвело до утворення спеціалізованих частин із уніфікованим та значно розширеним функціоналом. Тобто, вони стали гібридними підрозділами спрямованими на виконання аварійно-рятувальних та спеціалізованих гірських пошуково-рятувальних та, зокрема, верхолазних робіт.
- То у вас нічого не змінилося в роботі? Чи щось додалося?
Зараз, після завершення організаційно-штатних змін утворено частину аварійно-рятувальних робіт та інженерного забезпечення ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій до складу якої входять відповідні структурні підрозділи, що виконують спеціалізовані завдання у відповідності до свого напрямку: аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, роботи на висоті, пошуково-рятувальні роботи на відкритій, гірській місцевості, на спелеологічних об’єктах, виконують функції з інженерного забезпечення.
- Який у вас звичайний робочий день, коли немає надзвичайної ситуації?
Звичайний робочий день передбачає виконання поточної роботи, в основному це робота із службовою документацією, проведення занять зі службової підготовки, підвищення професійних знань і навичок, робота з особовим складом.
- Рятувальник має постійно бути у фізичній формі. Як у вас побудована фізична та професійна підготовка?
Функціонування будь якого підрозділу передбачає проведення занять службової підготовки відповідно до тематичних планів та розкладів занять, напрямків є достатньо. Передбачено проведення занять у теоретичному та практичному форматах.
Кожен рятувальник повинен вміти впевнено працювати із аварійно-рятувальним обладнанням, технікою, використовувати верхолазне спорядження, надавати домедичну допомогу за встановленими протоколами, вміти застосовувати БпЛА тощо.
Фізична підготовка займає важливе місце в системі підготовки особового складу, проте вона проводиться індивідуально, кожен рятувальник повинен виконувати відповідні нормативи з фізичної підготовки та скласти залік.
- Ви теж є верхолазом?
Так, у мене є відповідна підготовка, яка передбачає роботу на висоті, зокрема верхолазну роботу. Я проходив відповідні курси в навчальному центрі і неодноразово залучався до проведення таких робіт, у тому числі під час ліквідації наслідків ворожих обстрілів, зокрема на об’єктах енергетичної інфраструктури.
Рятувальник має бути готовий працювати у дуже різних і складних умовах. Як ви готуєте себе та своїх колег до таких завдань і наскільки важливі тут регулярні тренування?
Зараз в рамках спільного проекту ми працюємо з пунктом підготовки гірських рятувальників Міжрегіонального центру швидкого реагування ДСНС України, який дислокується в місті Дрогобич, зокрема, проводимо практичні тренінги з рятувальниками за напрямком “Спелеологічна підготовка”, оскільки спелеологічні об’єкти у своїй більшості зосереджені на території нашої області.
Безпосередньо, я та рятувальники беремо участь у цих тренінгах в якості інструкторів, оскільки вказана діяльність потребує спеціалізованих навичок, які можна здобути лише практично. У свою чергу, я займаюсь спелеологією понад 25 років у Тернопільському клубі “Поділля”, в тому числі маю достатній досвід виходів в гори, зокрема зимових.
Також в цьому році я пройшов курс підготовки тренерів з тактичної екстреної допомоги, являюсь інструктором та можу організовувати та проводити тренінги.
Якщо мова йде про верхолазні роботи, то без практичної підготовки тренувань тут неможливо працювати, не маючи базових навичок роботи зі спорядженням, та вміння діяти в екстрених та небезпечних ситуаціях, оскільки, працюючи в таких умовах рятувальники постійно перебувають в зоні потенційної небезпеки: нестабільні конструкції, значна висота, погодні умови, тощо. Практичні заняття із верхолазної підготовки відпрацьовуються постійно на визначених навчальних локаціях.
В свою чергу, за ініціативи ДСНС проводились тактико-спеціальні навчання для на той час гірських рятувальників в різних локаціях, на території областей Карпатського регіону, в яких приймали участь представники всіх підрозділів, на таких заходах здобувався практичний досвід, можна було завжди побачити щось нове та поспілкуватись із старими друзями та колегами по службі з інших регіонів.
Цього року ми також приймали участь в заходах на території Одеської області, де зосереджена одна з найбільших в світі систем підземних катакомб (шахт для видобутку вапняку), сумарна довжина яких складає понад 2500 км та становить потенційну загрозу, оскільки там постійно трапляються випадки пов’язані із пошуком людей. Досвід роботи на таких об’єктах, зокрема їх вивчення під час практичних тренувань є надзвичайно важливим.
- Ви також займаєтеся пошуком зниклих людей?
Неодноразово в складі групи виконував завдання із пошуку людей на місцевості, в лісових масивах, в умовах низьких температур та короткого світлового дня. У випадку пошуку малолітніх дітей оперативність є критично важливою, оскільки часу, зазвичай, дуже мало.
- Як організовується пошукова операція — від першого повідомлення до моменту, коли людину знаходять? Що відбувається найперше?
Як правило, інформація про зникнення людини і про необхідність проведення пошуково-рятувальних робіт передається від підрозділів Національної поліції. Відповідно до цього повідомлення ми аналізуємо локацію і місце пошуку.
Особовий склад піднімається за сигналом «Збір» і направляється до місця проведення робіт.
На місці події вже є посадова особа, яка координує роботу. У першу чергу задіюються сили, які територіально найближче знаходяться і, відповідно, можуть швидше приступити до пошуково-рятувальних робіт.
Відповідно, ми вивчаємо оперативну обстановку і направляємо наявні сили для проведення пошуково-рятувальних заходів, завчасно визначивши коло завдань із пошуку, зокрема це робота кінологічного розрахунку, операторів БпЛА, які обстежують локацію з повітря, в тому числі із використанням тепловізійних камер, які дозволяють у темний час доби фіксувати теплові цілі.
У нас на озброєнні є два квадроцикли, які дозволяють оперативно обстежувати територію, зокрема лісові та польові дороги та інші локації, які можуть бути складними для проїзду автомобілів.
Ну і, в свою чергу, додатково проводиться обстеження в пішому порядку для мінімізації візуально необстежених площ.
- Пошуково-рятувальна робота — це завжди команда. Наскільки важлива злагодженість між усіма залученими силами?
У першу чергу, це якісна координація. Якщо є якісна координація дій усіх залучених сил, тоді пошукова операція буде успішною. У другу чергу це якість підготовки особового складу та вміння виконувати роботи та тому чи іншому з вищенаведених напрямків. Координація починається із якісної роботи із картографічним матеріалом, визначення меж локацій для пошуку, позначення обстежених зон, визначення пріоритетних напрямків та коректної постановки завдань.
- А хто зазвичай координує пошукову операцію?
Це вже залежить від ситуації.
- Чи змінилася робота вашого підрозділу після початку повномасштабної війни?
Ми стали безпосередньо залучатися до ліквідації наслідків обстрілів, зокрема в форматі здійснення верхолазних робіт.
- Де вам доводилося виконувати верхолазні роботи у найбільш небезпечних умовах? Чи доводилося працювати там, де існувала загроза повторного обстрілу?
Особисто приймав участь у ряді залучень на об’єктах енергетичної інфраструктури, – теплових електростанціях (Бурштинській ТЕЦ та ТЕЦ №6 у Києві). Під час виконання завдань, особливо, в м. Київ, постійно існувала загроза обстрілу балістичним озброєнням. Враховуючи, що, швидко вийти із місця роботи не можливо, враховуючи конструктивні особливості об’єкту та значну висоту (40 – 60 м) потенційна небезпека була присутня постійно. Крім того, роботи виконувались взимку при температурі повітря – 16 °С та, відповідно, в умовах обледеніння.
А чи був у вашій практиці випадок, коли сама рятувальна операція була надзвичайно складною і небезпечною для вас?
Були різні випадки, із різною складністю. Мені запам’ятався спуск в криницю глибиною 57 метрів, з дна якої потрібно було евакуювати тіло людини — це одна з технічно складних та небезпечних робіт, оскільки вона проводиться в засобах захисту органів дихання, бо в криницях є загроза наявності критичних концентрацій токсичних газів та із використанням верхолазного спорядження, що дозволить спуститись та піднятись на поверхню. Знову ж таки, – це командна робота, оскільки, люди, що забезпечують спуск та підйом рятувальника виконують дуже відповідальну роботу. Безпосередньо, я здійснював спуск, рятувальники з поверхні забезпечували страховку, підйом.
- Що для вас особисто означає бути рятувальником? І що тримає вас у цій професії стільки років, попри ризик та відповідальність?
Я думаю, що в даний час кожна людина, кожен громадянин повинен виконувати свою функцію щодо захисту та забезпечення безпеки держави, відповідно до рівня своєї підготовки.
Що таке рятувальник? Це людина з спеціалізованою підготовкою, фахівець. Який у свою чергу має підвищене відчуття відповідальності за себе, за тих, хто поруч. Готовий у будь-який момент включитися і виконувати свій обов’язок.
Спілкувалася Надія Греса
