Сестри-близнючки із чоловіками-близнюками боронять Батьківщину
На сході України нині захищають її незалежність четвірка тернопільських близнюків Сімчуків.
Серед інших спеціальностей медична справа сестер-близнючок Наді і Люби з Тернополя цікавила найбільше, тому по закінченні школи вони вступили у медичний коледж. Три роки навчання минуло швидко і близнята влаштувалися на роботу в районну поліклініку.
Новий колектив, улюблена справа, здавалося б усе, йшло добре. Але події в Україні, початок війни на Сході змусили багатьох людей змінювати життєву позицію, чимало зголошувалися бути корисним та допомагати захисникам, незалежно в тилу чи на передовій. Набравшись практики у цивільній роботі, в березні 2015 року близнючки пішли у військкомат, щоб підписати контракти з новоствореною військовою частиною у Тернополі. Надя і Люба були одні з перших контрактників, які прийшли в медпункт, решта фахівців на той час були кадрові військові, або мобілізовані. На запитання, чи розрізняють їх на службі засміялися обоє, очевидно пригоди не раз траплялися у їх житті. За характером вони також різні, Люба спокійна, Надя – живчик, який навколо своєї осі 125 разів пробіжить. Сестри зізнаються, що між ними є відмінності, мінімальні, але є. Надя старша за Любу на 30 хвилин, а Люба вища за Надю на 1 сантиметр. Не люблять сестри купувати однакового одягу, хоча босоніжки у гардеробі один в один.
У близнят міцні сім’ї, кохані чоловіки теж брати-близнюки Володимитр та Ярослав Сімчуки, проходять службу, учасники АТО. Виховують чудових діток. У Наді два синочки, а в Люби син і донька. Час служби нерідко розділяє сестер. Надя виконувала завдання медика в зоні проведення операції об’єднаних сил, а сьогодні її приїхала міняти Люба. Така собі родинна ротація, одна мама служить в Тернополі, інша на Сході. Складається й так, коли сестри одночасно в різних місцях заступають на чергування, тоді ініціативу беруть тати – близнюки. У Наді і Люби – це вже другий контракт, хоча ще два роки служби попереду.
Коментарі вимкнені.