«Любов до ірисів успадкувала від бабусі і продовжила її справу»: у колекції тернополянки – понад 300 сортів цих квітів

Помаранчеві, небесно-блакитні, сонячні, фіолетові, світло рожеві та білі. У квітнику Надії Пісоцької сотні різноманітних ірисів. Кожні квітка – особлива і мимоволі притягує погляд. Йдучи вулицею наприкінці весни дуже важко оминути цю неймовірну квіткову оазу, адже вона просто притягує погляд, – пише Наш День. Нам вдалося познайомитися із справжньою «феєю ірисів», квітникаркою-аматоркою, яка надзвичайно любить свою справу Надією Пісоцькою.

Тернополянка працює у бібліотеці, а розведення ірисів та інших квітів – її хобі. Разом з чоловіком вони вирощують понад 300 сортів найрізноманітніших ірисів. Серед них є високі бородаті, карликові іриси та інтермедіа. Щороку у колекції з’являються нові екземпляри.

• Колекцію ірисів почала збирати моя бабуся ще на початку 90-х, – розповідає Надія Пісоцька. – Їй припали до душі ці красиві квіти і вона почала висаджувати різні сорти. Звичайно, у ту пору ще не було доступу до інтернету, тож цибулини ірисів купувала на ринку або в нашого відомого селекціонера Ігоря Хороша. Бабусі завжди помагав дідусь. Згодом їх сімейну справу перейняли ми з чоловіком і вже близько десяти років розширюємо колекцію. Сьогодні бабусі 84 роки, вона дуже щаслива, коли іриси квітнуть і радіє, що ми продовжуємо її справу.

Догляд за такою колекцією забирає доволі багато часу і сил, адже потрібно і просапати, і покропити, щоб вберегти від хвороб, підживити. Проте пані Надія зізнається, коли вона працює у квітнику, то відчуває неймовірну насолоду. І радше вважає це відпочинком, а не роботою. До того ж у всьому їй допомагає чоловік і розділяє квіткове хобі.

• Цьогоріч іриси лише починають цвісти, – розповідає жінка. – Вперше за багато років квітнуть так пізно. Навіть не пригадую схожого року. Все через холодну весну. Тому пік цвітіння очікуємо на початок червня.

Пані Надія зізнається, це дуже красиве видовище – неймовірний аромат та веселкові фарби заповнюють собою всю атмосферу навколо, кожна квітка вражає своїми барвами. І що найцікавіше, кожна по-своєму пахне і має свій особливий шарм.

Іриси – невибаглива і вдячна квітка, переконана Надія Пісоцька. Якщо дотримуватися нескладних рекомендацій, вони щороку тішитимуть ваше око пишним цвітом.

• Саджати іриси можна під час цвітіння, тоді їх продають цілими кущами, або ж у липні, купуючи поділки (частину кореневища ірису), – розповідає жінка. – Я частіше практикую саджати у липні. Хоч і два варіанти дієві. Іриси люблять легкі ґрунти. У мене в квітнику чорнозем, тому саджаючи іриси, я готую суміш ґрунту, торфу, піску і попелу, дрібку фітоспорину, щоб вберегти від недуг, ллємо трішки води і загортаємо цибулину чи кущ землею. Корені потрібно розправити, головне не загорнути повністю цибулину, щоб сонечко її гріло. А ще  іриси дуже не люблять замокання і застою води. Їх варто садити на сонячних ділянках.

Після цвітіння квітконоси потрібно обрізати, а місця зрізів посипати попелом. Листя обрізають вже восени. Якщо з’являються на листі жовті плями – обробляють фунгіцидами. Що цікаво, старші сорти значно витриваліші і стійкіші до недуг, аніж нові. Підживляти іриси варто два рази у рік – ранньою весною ще по снігу азотними-калійними добривами та через 3-4 тижні після цвітіння  на мокру землю калійно-фосфатними, восени посипати кущі попелом. Не радять їх  підживляти розчином курячого посліду – кущі просто збуяють.

• Через 3-4 роки кущі ірисів потрібно розріджувати і пересаджувати кожних п’ять років на нове місце, – додає пані Надія. – Інакше рослини і їх цвіт стають дрібніші, вироджуються.

Пані Надія зізнається, з нетерпінням чекає, коли всі її іриси розквітнуть і вона приведе у квітник бабусю, як через літній вік вже не часто виходить з будинку. Жінка зізнається, її захоплення додає  життєвої енергії, натхнення, позитивних емоцій всій родині. Мабуть тому, що іриси, як веселка, несуть добро і роблять людей щасливими.

Юля  ТОМЧИШИН.

Цікаво!

За легендою, знаменитий цілитель Гіппократ назвав іриси на честь давньогрецької богині Іриди, вісниці олімпійських богів, яка сходила на землю у вигляді веселки. Інша легенда розповідає, що коли Прометей подарував людям вогонь, спалахнула веселка – так раділа природа. Райдуга  переливалася весь день, вечір і ніч, а коли темрява відступила і зійшло сонце, всі побачили, що на землі розцвіли дивовижні іриси – квіти, схожі на веселку. Слово “ірис” в перекладі з грецької означає “веселка”. Науковці, зваживши на величезну палітру барв цієї квітки, залишили їй це стародавнє ім’я.