Галицьке коріння Зиґмунда Фрейда

Батько Фрейда народився у Тисмениці

Предки винахідника психоаналізу Зиґмунда Фрейда жили в трьох українських містах — Бучачі на Тернопільщині, Тисмениці на Прикарпатті та Бродах на Львівщині.

У Бучачі мешкали предки Фрейда по лінії батька. Зокрема, його прадід Ефроїм Фрейд. Там народився й дід психоаналітика, Соломон Фрейд. У Тисмениці він ходив до єшиви — єврейської школи, у якій вивчали Талмуд. Там одружився. 1815 року в Тисмениці народився єдиний його син Якоб — майбутній батько Зиґмунда Фрейда.

Соломон став компаньйоном свого тестя — торговця Авраама Гофмана. У Галичині вони купували мед, шкіру, сало. Везли товар до Фрайбурга (тепер — місто Пшибор, Чехія), збували тамтешнім гуртовикам. Фрайбург славився своїм текстилем. Компаньйони купували там вовняні тканини, фарбували їх і продавали в галицьких містечках.

1832-го Соломон оженив Якоба, якому ледь виповнилося 17 років, з донькою сусідів Саллі Канер. У подружжя з’явилися сини Еммануїл і Філіпп. Ще двоє дітей померли немовлятами. Соломон не виявляв великих здібностей до комерції. Він охоче поступився місцем у сімейному бізнесі своєму синові.
”З огляду на мій поважний вік, — якось написав тесть діда Фрейда Авраам Гофман, — а також через те, що мені вже важко самому справлятися з усіма проблемами, яких не бракує у торговельному ремеслі, я запросив у компаньйони свого онука. Щоб займатися комерцією, я дістав від Височайшого уряду міста Лемберга (німецька назва Львова) паспорт терміном на один рік для себе та свого внука”.

Інтереси справи вимагали постійної присутності у Фрайбурзі. 24 червня 1844 року Гофман звернувся до магістрату цього міста по дозвіл для себе та Якоба оселитися там. За два тижні клопотання задовольнили. Обидва компаньйони з родинами перебралися до Фрайбурга. А Соломон Фрейд залишився доживати віку в Тисмениці. Там і помер у лютому 1856-го.

Якоб не був талановитим комерсантом

Якоб не був талановитим комерсантом. Продавав вовну, шкіру, сало, мед, сіль. Великих статків не мав, рано став удівцем. 1855-го приїхав у справах до Відня. Познайомився з родиною Натансонів. Вони були майже земляками — походили з Бродів. Посватався до їхньої доньки Амалії.

Натансони вважали Якоба грошовитою людиною, інакше не віддали б 20-річну дівчину за нього, 40-річного. Пара взяла шлюб у головній синагозі Відня. Перед Богом їх з’єднав рабин Ісаак Ной Менгеймер. Подружжя мешкало у Фрайбурзі, де винайняло велику кімнату в п’янички-коваля.
У тій хаті у травні 1856-го народився Зиґмунд Фрейд. Він з’явився на світ у ”сорочці”, що вважають прикметою талану людини. Хлопчик успадкував від мами карі очі, пухкі губи, а від тата — вигин брів й овал обличчя.

Тікаючи від злиднів, Якоб перевіз сім’ю до Моравії, потім до Лейпцига. Зрештою вирішив податися до Відня. Тут Фрейди регулярно змінювали помешкання, бо родина збільшувалася. Услід за Зиґмундом народилися Анна, Юліус (помер шестимісячним), Реґіна, Марія, Естер, Паула й Александр.

Багато пов’язувало Зиґмунда Фрейда і з Одесою. Там жили двоє братів його матері. До заміжжя три роки мешкала в Одесі і сама Амалія — навчалася в гімназії.

Коли віденському психіатрові було 27 років, його літній батько вирішив відкрити в Одесі власний бізнес. 70-річний Якоб придбав квиток на потяг і подався до незнайомого йому портового міста.

Він відкрив крамничку. Це були часи, коли в Одесі процвітала Сонька Золота Ручка. Неофіційні побори, яких вимагали місцеві ”королі Молдаванки”, здалися Якобу завеликими. Він відмовився їх сплачувати. Уночі крамницю підпалили, все згоріло дотла. Фрейд-старший повернувся до Відня.
Зиґмунд теж цікавився Одесою. ”Колега на прізвище Вульф, — писав йому один знайомий 10 листопада 1909 року, — нині влаштувався в Одесі. Він дуже цікавиться психоаналізом, і через це захоплення змушений був протягом кількох тижнів залишити своє попереднє місце в Берліні. Я його знаю як людину активну й варту довіри, але в матеріальному плані він опинився в дуже неприємній ситуації. Можливо, Ви знайдете можливість спрямувати до нього пацієнтів?”.

Фрейд написав Мойсею Вульфу. Вони почали листуватися. 1914 року психоаналітик скаржився на відсутність у Франції та Америці ”будь-яких укорінених наукових традицій”. При цьому зазначив: ”Тільки Одеса має в особі М. Вульфа представника аналітичної школи”.

Невідомо, чи допоміг Фрейд одеситові з пацієнтами, проте до нього самого звідти скеровували хворих. Молодий одеський психіатр Леонід Дрознес привіз 24-річного випускника місцевого університету Сергія Панкеєва. Обстеживши його, Фрейд сформулював важливе для психоаналізу поняття ”первинної сцени”.

Упродовж чотирьох років психоаналітик працював з одеситом по п’ять-шість разів на тиждень. Сеанс тривав 55 хв. Пацієнт запам’ятав ”розумні темні очі, що дивилися проникливо, але не викликали жодного дискомфорту”.
Улітку 1914-го Сергій повернувся додому. Його мати замовила молебень, у якому згадувалося ім’я віденського лікаря.

— Так вона хотіла висловити йому подяку за моє одужання, — згадував Панкеєв. — Православний священик урочисто возніс молитву за  Сигізмунда.

Від мами успадкував пухкі губи, а від тата — вигин брів

Випадок Панкеєва Фрейд описав у монографії ”З історії одного дитячого неврозу”. Одесит потрапив до анналів світового психоаналізу як ”людина з вовками” (білі хижаки на дереві — сюжет його дитячого кошмарного сну).
”Я попрощався з ним, — писав Фрейд про Панкеєва, — вважаючи його здоровим”. Але в травні 1918-го віденський ескулап одержав листа з Одеси — пацієнт просив про нову зустріч. Вони побачилися у квітні наступного року. Фрейд подарував Сергієві книгу про нього зі своїм автографом. У вересні 1919-го розпочався новий курс лікування, який тривав до Пасхи 1920-го.

Лікар підтримував сім’ю свого пацієнта, яка емігрувала з червоної Одеси і злидарювала у Відні.

— Нам нічим було сплачувати за житло, — згадував Панкеєв, — якби не професор Фрейд. Йому інколи вдавалося знаходити для нас за допомогою пацієнтів-англійців англійські книги для перекладу.

Сергій став до праці у страховій компанії у Відні. Він дожив до 1979 року.
В Україні немає пам’ятника фундаторові психоаналізу чи вулиці його імені. У Бродах зберігся старий єврейський цвинтар. Там мають бути могили родичів мами Зиґмунда Фрейда. Але написи на надгробках — мовою ідиш, тому відшукати небіжчиків на прізвище Натансон серед 20 тис. поховань важко.
Дожила до наших днів і синагога в Бродах, споруджена 1742 року. До неї ходили предки Фрейда. Кілька років тому її почали реставрувати.

Біографічні дані

1856, 6 травня — Зиґмунд Фрейд народився у Фрайбурзі (Чехія) у родині дрібного комерсанта. Мати Амалія родом з Бродів на Львівщині, батько Якоб — з Тисмениці на Івано-Франківщині
1860 — разом із батьками оселився у Відні, де прожив майже все життя
1883 — Якоб Фрейд, батько Зиґмунда, в Одесі відкрив крамничку, яку спалили
1886, весна — Зиґмунд відкрив у Відні перший медичний кабінет як приватний лікар-невролог
1886 — зареєстрував шлюб із Мартою Бернейз; у них народилося шестеро дітей
1896 — уперше вжив слово ”психоаналіз”
1911–1914 — лікує одесита Сергія Панкеєва
1914–1915 — описав випадок Панкеєва в книзі ”З історії одного дитячого неврозу”
1938, 4 червня — виїхав з Австрії, окупованої Гітлером
1939, 23 вересня — помер у Лондоні від раку

Станіслав ЦАЛИК, Острів