Обличчя Тернополя: Скарбик – то не маленьке багатство, то просто прізвище таке у Паші

Редакція інтернет-видання «Погляд» започаткувала проект «Обличчя Тернополя». Він об’єднує різні щоденні невеличкі історії, котрі мають на меті ближче знайомити любих читачів з тими людьми, котрі живуть у нашому файному місті Тернополі.

Також, час од часу, ми відкриватимемо обличчя і тих яскравих та сонячних людей, котрі мешкають в межах нашої області. 

Бажаємо читачам приємного знайомства з життям, мріями та настроями як пересічних, так і відомих тернополян. І не тільки…

Знайомтесь – Паша Скарбик, або просто Паша.

Сам я народився на Гусятинщині (це Тернопільська область).

Зараз працюю DJ-єм. Але так вийшло, що в основному їжджу грати по Західній Україні. В Тернополі мене знає досить мала кількість людей, так, як сам в клубах міста не граю (хоча хотілося б. Але наразі не вдалося влаштуватися).

У вільний час “підпрацьовую” в фотоательє “Коніка”, так як з дитинства, крім музики, люблю фотографію. Займатися почав цим давно, здається ще з чотирьох років.

У мене є безліч мрій, які я й намагаюся досягнути. І допомогає мені в цьому улюблена цитата з фільму “В гонитві за щастям”: Не слушай никого, кто скажет, будто ты чего-то не можешь. Если есть мечта – оберегай её! Люди, которые чего-то не могут, будут уверять, что и у тебя не выйдет. Поставил цель – добейся! И точка”. Перепрошую за російську мову. Мені здається, що саме так переклад звучить максимально точно.

Ще я дуже люблю баскетбол. Досі час від часу граю з друзями. Любов до баскетболу почалася давно, ше коли я вчився десь у восьмому чи дев’ятому класі. Потім я пішов вчитися в коледж, але баскетбол в серці залишився. Я навіть грав за команду Гусятина і на обласних змаганнях в Тернополі. Завоював дві медалі за друге місце. Але зараз так виходить, що через роботу маю дуже мало часу, і тому не завжди можу дозволити собі покидати м’яча. Але поважати цю гру буду, мабуть, ціле життя.

Також обожнюю відпочивати: гуляти з дівчиною, проводити вільний час за комп’ютером і дивитися фільми. Час від часу буває навіть таке, що разом з батьком і братом їжджу на риболовлю. І хоч сам я ловлю не надто багато риби, але дуже люблю сидіти на березі річки чи озера і дивитися, як заходить сонце.

Дуже ціную тих людей, які добре ставляться до мене. У відповідь я старюся їм віддячити тим самим. Шкода тільки, що зараз настав такий час, коли щирих і відвертих людей навколо мене небагато. Тому я хтів би побажати усім, щоб берегли і цінували тих людей, які завжди поруч.

За що люблю Тернопіль? В цьому місті живу не так давно – близько року, та з впевненістю можу сказати, що тут дуже хороші і ввічливі люди. А ще, що найбільше вразило мене тут, то це озеро. Я бував у багатьох містах України, але настільки великого і красивого озера не бачив ніде!

Хочу побажати всім – якшо є мрія, то добивайтеся її! Ніхто не каже, що це буде легко, але треба до неї йти. Любіть своїх батьків – це єдині люди, які завжди поруч, що б не сталося.

І до зустрічі на вулицях Тернополя =)!!!