Оксана Дябло путч, який відбувся перед проголошенням Незалежності, сприймала, як війну

Головний редактор журналу «Пара молода» та однойменного  інтернет-порталу Оксана Дябло  – патріотка, і своїх дітей також виховує у патріотичному дусі. В цій родині, де навіть усі імена винятково українські (мама – Оксана, батько – Назар, діти – Марія, Захар та Дарина), заведено відзначати усі українські традиції, то ж і до Дня Незалежності – ставлення особливе.

– На час проголошення незалежності мені було чотирнадцять років. Я була піонеркою, пам’ятаю, як нас приймали до піонерських лав на центральній площі Чорткова біля пам’ятника Леніну.  В тому віці, в якому я перебувала тоді, все сприймалося не надто гостро. Пригадую, коли був путч, ми з подружками шепотілись, що починається війна. Мої бабуся і дідусь змалечку виховували нас у національно-патріотичному дусі, підпільно ми ходили до церкви (жили тоді у Чорткові), підпільно прийняли Перше Причастя. А фотографувалися тоді в помідорах. – пригадує пані Оксана. – Батьки займали державні посади, тому з нами не ходили.  Десь у моєї тітки зберігся паперовий фартушок, розфарбований мною у жовто-блакитні кольори – ось так на той час і проявлявся мій дитячий патріотизм. Пригадую, як зносили пам’ятник Леніну в Центрі, емоції, які вирували в суспільстві, хоч і не надто зрозумілими були для дітей. Вчитель історії почав всіма силами пробуджувати у нас національний дух, навчаючи правдивої української історії, а вчитель музики – привчав до патріотичної пісні.  З бабусею й дідусем ми здійснили перші поїздки до Зарваниці – тоді ця святиня почала відроджуватись. В роки незалежності батьки почали їздити закордон, а родиною прокотилася перша хвиля еміграції – чимало родичів виїхали з України, і не лише родичів.  Економічна ситуація була складною – чітко пам’ятаю відсутність продуктів на полицях магазинів, купони, черги за маслом о п’ятій годині ранку… Дозволялось брати одну пачку масла на одні руки, тому нас, дітей, брали з собою, щоб купити більше масла…

Зараз ми Свято Незалежності відзначаємо у сімейному колі. Одягаємо вишиванки, вирушаємо в парк, на площу, йдемо до церкви.