Олександр Вільчинський: « У Джойса був Дублін, а у мене – Тернопіль»

В такий по-справжньому осінній, похмурий  вечір, коли хочеться засісти за горням гарячої кави та слухати улюблену музику, я провела далеко не вдома. Адже саме сьогодні у стінах книгарні «Є» відбувалась презентація книги Олександра Вільчинського «Дерева на дахах». Присутніх було не багацько, можливо, це зумовлено тим, що це третя презентація однойменної книжки. Здивувало найбільше те, що письменник не «ловив моменти популярності»,не  розповідав банальних та награних історій про періоди, коли до нього приходить муза. Навпаки, почав презентацію з «рекламування» книги друга Тараса Федюка. Така щира  та трохи дитяча скромність була до лиця дорослому письменнику.
– Я вважаю, що письменнику не потрібні жодні презентації книжок,- розповідає автор. – Це скоріш необхідно для преси та книгарень. Взагалі,  зустріч читача з автором в деякій мірі відіграє негативну роль, адже читач може просто перестати читати, зазнавши розчарування від очікуваної зустрічі. Хоча, бувають і винятки. Мої «Дерева на дахах» – це  ніби заклик, любити своє місто, рідний Тернопіль. Хто б не говорив,що це занепале провінційне містечко, все одно, для мене воно – найкраще.
Письменник  додав інтриги у таку спокійну дружню обстановку, оскільки на книжковому форумі, що у Львові, відбуватиметься презентація повісті «Краївка», про яку автор майже не розповідав.

Олександра Вільчинського знала і до презентації, правда у більш буденній обстановці. Презентація відкрила для мене зовсім іншу людину перед собою Як на мене, все ж знайомство атора з читачами необхідне, воно не шкодить, а навпаки надиха на власні творчі доробки. А ще, тепер я обов’язково придбаю книгу «Дерева на дахах».

Тетяна Колеснік