Рецепти мудрості та вчительського щастя від тернопільського педагога Світлани Білої

Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Я серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність.

Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, – я щаслива.

В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми намагаємось, щоб нашу учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу.

Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини!

Вчительство – це і мистецтво і праця. Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу творчої людської діяльності.

Візьми промінь світла
І спрямуй його туди,
Де панує темрява…

Візьми усмішку
І подаруй її тому,
Хто так її потребує.

Візьми доброту
І яви її тому, хто сам
Не вміє віддавати.

Візьми віру
І віддай кожному,
Хто не має її.

Візьми любов
і неси її всьому світові.

Рецепт вчительської молодості:

Систематично вживай: бальзам мудрості, коктейль творчості, каву бадьорості, відвар пунктуальності, настій терпимості, екстракт людяності. Виконуй все це ретельно і будеш вічно молодим, вчителю.

Рецепт вчительського щастя:

Візьміть чашу терпіння,

Налийте туди повне серце любові,

Вкиньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть туди ж гумору,

Посипте добром,

Додайте якомога більше віри,

І все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматок відпущеного вам життя

І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

Педагогічне кредо

Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити.

Стародавня мудрість

Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості.
Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні “запалити” дітей до роботи.

Завданням кожного з нас є зробити процес навчання захоплюючим та радісним. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.

Для мене дитина – квітка, яка асоціюється з ромашкою. Цікава символіка кольорів цієї квітки:

Білий колір – це чистота. Це юні, чисті душі дітей, які вперше приходять до школи.

Жовта середина квітки – це світло, радість, насолода, яку ми відчуваємо від своєї праці.

Зелений колір – мир, надія. Надія на те, що наша педагогічна нива ряснітиме чудовими сходами.

Ми хочемо: щоб наша школа стала острівцем людяності і гуманізму, творчості й постійного пошуку, щоб її випускники на все життя засвоїли: якщо хочеш стати щасливим, то слідуй золотому правилу розум у голові, щирість у серці, здоров’я в тілі.

Наше завдання: зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу. Наша робота спрямована на те, щоб кожен учень міг: оволодіти необхідними навичками з обов’язкових предметів; поповнити знання у сферах, які цікаві йому і розкривають йому нові горизонти пізнання; розвинути свою самосвідомість як самостійної особистості і як члена колективу.