“Лікарі шансів не давали”: історія захисника з Тернополя Богдана Тремби
Тернополянин Богдан Тремба пішов захищати Україну добровольцем у перші дні повномасштабної війни. Він служив у розвідці, отримав важкі поранення. Побратими змогли витягнути чоловіка з поля бою. Другий місяць за його життя борються лікарі. Щодня з Богданом його дружина Анна Нетикс-Тремба. Вона розповіла кореспондентам Суспільного про стан захисника і як тримається родина.
За її словами, зараз Богдан Тремба перебуває у нейрореанімації одного з медзакладів Львова:
“В нього надважкі осколкові поранення мозку. Осколки прошили мозок діаметрально з лівої частини в праву, з правої в ліву. Ось так в нього перелопачений мозок. Ще один осколок залишився в нього в скроневій частині. Його дістати не змогли. І ще один осколок у нього у шостому шийному хребці”.
До повномасштабного вторгнення Богдан працював менеджером. Коли почалася війна, попри те, що не мав військової підготовки і ніколи не тримав у руках зброю, сам пішов до військкомату, розповіла Анна Тремба:
“Богдан встав, одягнувся, взяв паспорт і сказав, що скоро повернеться. Через години півтори чи дві він приїхав додому з повними пакетами запасів. Олія, цукор, сіль, крупи, макарони. Так, щоб ми на першу пору мали. І каже: “Я пішов”.
Після навчання Богдан потрапив у підрозділ розвідки. Служив на запорізькому напрямку. З перших днів був на нулі. Про те, що чоловік отримав поранення, дружина дізналася від бойових побратимів, які тоді були поруч із ним.
“Вони під час штурму йшли, мій Богдан йшов останній. Позаду нього прилетів FPV-дрон. Дякую побратимам, що не залишили його в такій ситуації. Бо коли він потрапив у лікарню, нам відверто лікар сказав, що таких з поля бою не забирають. Я відразу, коли дізналася, вирушила у Запоріжжя. До мене телефонували з реанімаційного відділення. Казали пришвидшитися, аби встигнути потримати його живого за руку. Лікарі, як нам потім стало відомо, не хотіли за нього братися, бо шансів не давали. Взявся його оперувати один молодий лікар, якому навіть 30-ти нема. Гулієв Раміль. Молюся за його здоров’я кожного дня”.
Анна розповіла, що за два місяці Богдан побував у реанімаціях чотирьох військових госпіталів і лікарень, пережив кілька складних операцій. Весь цей час вона поруч із чоловіком.
“Я з ним постійно розмовляю, читаю йому книжки. Я купила спеціально в інтернеті книжку про самовідновлення мозку. Мені порадив друг Богдана, який теж переживав нелегкі часи. Йому теж не давали шансів, але він відновився і живе повноцінним життям. Коли я читала, Богдан мінімально якось реагував. То починав мружити очі, то якась міміка в нього з’являлася. Півтори тижні тому він почав ледь відкривати очі. Коли розказувала йому про доньку, я побачила, що він кліпнув”.
Попереду у Богдана Тремби тривале лікування і реабілітація.
“На реабілітацію, як я вже дізнавалася, потрібна немаленька сума і не відомо скільки часу. Думали про закордон і кілька днів тому ми спілкувались із реабілітологом у Львівському госпіталі. Він нам порадив дуже хороший реабілітаційний центр. Там дорого, але ефективно. Багато випадків, коли людей без надії ставили на ноги”.
На одужання Богдана чекає семирічна дочка Лейла, розповіла Анна. Дівчинка займається спортом, в усьому старається бути схожою на тата.
“Вона таткова доця, без татка не уявляє свого життя. Вона от і спортом захотіла займатися, тому що тато спортсмен. Багато років займався тайським боксом. Тато в нас суддя міжнародного класу. А донька займається джиу-джитсу. Донечка для нього все. Це просто всесвіт, на якому тримається все в житті”.
