Надійний тил: дружина військового Ольга Тимошенко все робить задля Перемоги

Як і коли закінчиться війна залежить від кожного з нас. Важливими є наші воїни, але не менш важливим є надійний тил.  У Тернополі є чимало волонтерів, які наближають Перемогу. Серед них і дружина військового – Ольга Тимошенко.

Чоловік Ольги Максим ще з 2014 року хотів захищати Україну, практично “штурмував” воєнкомат, але через серйозні проблеми зі здоров’ям йому відмовляли більше п’яти разів. Він був впевнений, що “велика” війна неминуча.

• Ще за два місяці до вторгнення Макс почав активну підготовку, в нього були куплені і зібрані всі доступні необхідні речі для участі в бойових діях. 24 лютого, коли всі намагалися виїхати закордон, ми відвезли дітей до батьків, а самі поїхали в військову частину в Яворові, – розповідає Ольга.

Вже третього березня Максим і його побратими були на позиціях в Луганській області. З того моменту почалась волонтерська діяльність Ольги.

• Як тільки перший волонтер доїхав до них на позиції (а в перших числах березня таких сміливців були одиниці) я вже мала контакти неймовірної Ірини Боднар  і почала збирати все необхідне чоловікові і побратимам. Всю весну я купляла, збирала, пакувала, передавала тільки своїми силами і особистими коштами. Коли ж вичерпала всі ресурси, то почала організовувати збори як грошей, так і речей, продуктів, будматеріалів. Частинка звітів є в мене на сторінці. Паралельно я плела кікімори, робила енергетичні батончики.

Практично рік в квартирі Ольги та Максима безкоштовно жили з Харкова, також сім’я нацгвардійця.

• Разом нам легше було чекати і переживати за своїх чоловіків, ми підтримували одна одну. За 9 місяців з моменту вторгнення з чоловіком ми бачились два рази, коли я з іншими волонтерами привозила його підрозділу допомогу.

За цей час Максим воював в Попасній, Лисичанську, Соледарі, виходив з оточення з-під Золотого, був в Часовому Яру (якраз в той час там загинуло багато тернополян), а пізніше їх передислокували на херсонський напрямок, де він був поранений в вересні. Два місяці проходив лікування та реабілітацію в Тернополі, а як тільки більш менш одужав, поїхав знову в зону бойових дій.

• Практично зразу ж з ним пропав зв’язок, а вже 7 грудня до мене додому принесли сповіщення з воєнкомату про те, що він зник. Ця звістка застала мене в Донецькій області, якраз повезли чергову допомогу захисникам, – каже дружина військового.

З того часу і до тепер Ольга не припиняла волонтерську діяльність, але значно зменшила об’єми. В них ростуть дві донечки, які сильно страждають через таку тривалу відсутність батька, тому її найбільшим обов’язком є турбуватися про них за двох.

• Та вже ж я не змогла бути байдужою, до того що відбувається в нас в місті та в країні в цілому. Те що не все добре з нашою владою думаю бачить кожен, дуже довгий час ми (всією волонтерською спільнотою) зціпивши зуби терпіли і старалися максимально закривати потреби наших захисників. Та все ж влада догралася, першою “вибухнула” Одеса. Я спостерігала за їх протестами і чекала, коли ж повстане Тернопіль. Так і не дочекавшись, подзвонила до Юлі Мамчак і спитала, чи допоможе вона мені, так як я не мала досвіду в цій справі. Підтримку, яку ми отримали від інших волонтерів, активістів, військових та їх сімей я навіть уявити не могла. Я маю надію, що з підтримкою громадськості ми зможемо домогтися збільшення допомоги від Тернополя силам оборони з 1,91% до хоча б 15%. Якщо завдяки моїй діяльності вдасться зберегти хоч декілька життів наших захисників, це вже буде для мене перемога. Можливо завдяки цьому, Бог допоможе моєму чоловікові та поверне його до сім’ї.

Нагадаємо, нещодавно під Тернопільською міською радою відбулася акція “ЗСУ в першу чергу”, яку очолила Ольга Тимошенко. Дружину військового підтримали інші волонтери, учасники бойових дій та рідні військовослужбовців.