Тут заохочують помилятися, – тернополянка Антоніна Закорчемна про навчання в одній з найпрестижніших шкіл Америки

Тернополянка Антоніна Закорчемна, яка увійшла у десятку найталановитіших учнів України та виграла грант на навчання в одній з найпрестижніших шкіл Америки (Fryeburg Academy) поділилась враженнями від навчання. До слова, тернополянка є  першою школяркою з України, яка навчається у цій школі за 225 років її існування.

“У Академію усміхнені учні приходять/приїздять рано-вранці, зазвичай не пізніше 7.30, і кампус залишається таким ж людним аж до самого вечора. Справа у тім, що після уроків всі учні повинні виділяти 2 години для обов’язкових “післяшкільних активітетів”. Це можливість піти на тренування із спорту, попрактикуватись на репетиції шкільного оркестру, підготуватись до виступу із театральною трупою, помалювати у арт-центрі або ж просто повчитись у просторій бібліотеці.

Кожного тижня є “загадковий автобус”, сідаючи у який учні до останнього моменту не знають кінцевої точки маршруту: це може бути інтелектуальна квест-кімната, або мандрівка у гори, або зустріч із талановитим митцем, або ще одна з сотень можливих опцій.

Після вечері роботу починають клуби – об’єднання учнів із спільними інтересами. Серед можливих варіантів є Команда математики, Міжкультурна спілка, Клуб біології, Молодь в уряді, Волонтерська група, та десятки інших. Якщо ж трапилось так, що цікавого для тебе клубу досі немає у школі, завжди можна заснувати свій власний. Справа лише у бажанні над ним працювати!

Важливий елемент освіти: у США учні самі обирають курси, які вивчатимуть протягом семестру. У таких класах надзвичайно приємно працювати, адже тебе оточують люди, які справці люблять цей предмет. Для першого семестру я обрала AP (Advanced Placement – курси університетського рівня) Calculus (вища математика), AP хімія, AP комп’ютерні науки, Honors (дослівно – “почесні”; особливі курси з високим рівнем складності) англійська та історія Америки, а також нова для мене іноземна мова – китайська. У класах зазвичай до 10 учнів, тому вчителі приділяють кожному багато уваги, а те, що предмети повторюються кожного дня, дає можливість заглиблюватись у теми та досконало вивчати матеріал.

Особливо цікава складова – тут заохочуують помилятися. Так, тут вважають, що помилки – невід’ємна частина навчання. Мій викладач з програмування каже, що якщо не отримуватиме він кожного з нас десятки рядків несправного коду щотижня, він вважатиме, що ми не працюємо. Часто практичні роботи з комп’ютерних наук полягають у тому, щоб годинами експериментувати з кодом, створювати файли, які навіть не компілюються, а потім виправляти і вчитися на помилках. А лабораторні роботи з хімії оцінюються не за правильність остаточного результату, а за вміння пояснити і знайти помилку чи неточність у своїх наукових дослідженнях.

І люди – ті, що роблять Академію Фрайбурга таким особливим місцем. Вчителі – це наставники та друзі, і викладач вищої математики, що пояснює тобі правила гри американського футболу, або вчителька китайської, з якою можна поговорити про глобальну зміну клімату, це звична річ. А учні – представники культур із найрізноманітніших куточків світу, які із запалом розповідають про свої традиції, та з не меншим захопленням слухають про твою країну.

Рада, що тепер стенд прапорів представлених на кампусі країн поповнився блакитно-жовтим стягом, а поміж натхненних розмов лунає рідне слово – Україна”.

 

Comments are closed.