40 ти грн з однієї маршрутки в місяць не можуть врятувати тернопільських перевізників від краху

Автобусний маршрут 1а – єдиний, де є контроль пасажиропотоку, бо ж обліковані квитки продає кондуктор. На підставі цього порахували приблизну виручку перевізників міста. Десять автобусів, відповідно до приблизних підрахунків, можуть дати за місяць 40 тисяч прибутку. В місті, нагадаємо, є вісім перевізників, які мають 218 автобусів.

“Там де мутно, там і “мутять”, – написав якось на нашому сайті один із читачів. Ця фраза стосувалась саме транспортної сфери міста. На маршрутках немає належного обліку пасажиропотоку – основного показника, який дає змогу обчислити рентабельність.

Обсяги перевезення і теперішня ситуація з цінами на пальне й курсом долара, наполягають перевізники, дозволяють виходити на нуль. Ми провели власні підрахунки.

На пальне – 900 гривень

Автобусний маршрут 1А з’явився цьогоріч. Вартість проїзду там – 1 гривня 50 копійок. Працюють на ньому три автобуси ЛАЗ-А191, розрахованих на 100 пасажирів. Транспорт комунальний, перебуває у підпорядкуванні КП “Тернопільміськелектротранс”. Пільговики їздять там безкоштовно. Це такий собі безрогий тролейбус, який повільно курсує містом. Його графік, вочевидь, не узгоджений з автобусним маршрутом №1 і часто на зупинки ЛАЗ приїзджає за хвилину-дві після “Еталона” чи “Богдана” і підбирає пільговиків. „Платних” пасажирів буває небагато.

“Виїзд автобусів на маршрут 1А відбувається о 06.38. Закінчення роботи на маршруті – о 20.05. На один день роботи автобуса в весняно-літній період витрачається 63 літри дизельного палива”, – повідомив у відповідь на наш запит заступник директора КП “Тернопільміськелектротранс” Володимир Зелінський.

У водія кожного автобуса є перерва на дві години. Один автобус перебуває на маршруті 12 годин.

У березні три автобуси перевезли 34 200 „платних” пасажирів, тобто кожен – близько 11 400. І пасажирам, і перевізникам відомо, що кожного дня є години-пік, коли транспорт вщерть заповнений, і звичайні години, коли у салоні навіть сидячі місця є. Якщо рахувати середню кількість людей за день, то 1А перевозить 368 пасажирів за гроші. У середньому – 31 людину на годину. Такі обсяги, зважаючи на тариф 1,50 грн, збиткові. Лише на пальне йде більше 900 гривень при заробітку – 558 гривень. Цю “несправедливість” частково згладжує компенсація за перевезення пільгових пасажирів, яку виділяє міська рада. У 2013 році комунальному підприємству передбачили компенсацію у розмірі більше 15 млн грн (75% від потреби – прим. ред.).

Вирахували, що є 465 пасажирів

Обсяги пасажиропотоку на маршруті 1А ми спроектували на інші маршрутки міста. Деякі міські автобуси виїздять на маршрут о 6-й ранку. Більшість – о 06.30. Їздити повинні до 22.30-23.00. У середньому це 16 годин із двома змінами. На кожному маршруті передбачена година перерви для водіїв. Хоча доволі часто тернополяни одного і того ж водія бачать і о 7-й ранку, і о 22-й годині. Нехай “чистий” час на маршруті більшості автобусів становить 15 годин. Автобус 1А перевозить у середньому 31 платного пасажира на годину. З такими ж обсягами більшість маршрутів мали б перевозити за гроші 465 людей на день.

– Чимало маршруток роблять повне коло між кінцевими зупинками за 30-40 хвилин, – каже тернополянин Тарас Савчук, який має статус та посвідку громадського контролера. – За годину чи годину з лишком, особливо вранці та ввечері, відбувається повне перезавантаження пасажирів. Думаю, що більшість транспорту перевозить більше ніж 30 пасажирів за годину.

Нехай все ж везуть 465 людей. При тарифі 2 гривні 50 копійок – це 1162 грн на день, або 34 875 грн на місяць. Сума чимала, якби не здорожчання пального у цьому році на 50%. Подібний підрахунок можна застосувати й до маршруток, які працюють менше. Збирають не так багато, але й витрати менші.

– Щодня міські автобуси, залежно від маршруту, проїзджають близько 350 кілометрів, – повідомив начальник управління транспорту міськради Ігор Мединський. – На пальне витрачають близько 500 гривень, бо витрати у місті значні.

Вартість дизпального на початку 2014 року, коли ми спілкувалися з чиновником, була 10 гривень за літр. Тепер можна знайти за 14,50 грн. Тобто на пальне йде близько 750 грн. Зарплата водіїв маршруток, якщо працюють позмінно, як розповів пан Мединський, – дві тисячі гривень. Тобто чотири тисячі на місяць для кожного автобуса. Тож 22 500 грн на пальне і 4 тисячі на оплату водіям “з’їдають” більшу частину зібраного з пасажирів. Залишається близько 8 тисяч. З них ще потрібно заплатити податки, деталі закупити, ремонт провести, компослуги оплатити, механікам та іншим працівникам зарплату дати. З цієї суми можна відняти 50%. Хтось із тернопільських перевізників має десять автобусів, хтось – 20. Найбільше – 76 автобусів – у КП “Тернопільміськавтотранс”, але всі орендовані. Тобто свого транспорту підприємство не має, і майже усе зароблене віддає власникам автобусів.

Якщо говорити про 10 одиниць, то прибуток, за нашими підрахунками, становитиме 40 тисяч грн на місяць. Це більше, ніж “практично на нулі”, як стверджують перевізники. Але потрібно визнати, що такі прибутки не дозволяють ефективно оновлювати автобусний парк. Приміром, отримати автобус “Богдан” у лізинг можна за 8 тис. грн на місяць, проте потрібно заплатити аванс – більше 100 тисяч. Хоча є варіанти акумулювати кошти та отримувати кредити – усе залежить від стратегії на підприємстві.

– Перевезення ніколи не давали колосальні прибутки, – пише на сайт читач із ніком Вадим Савка. – Натомість це стабільний бізнес. Так, здорожчання пального та долара внесли зміни, але я не думаю, що прибутки нульові. Це що, бізнесовий суїцид? Ні! Для когось три тисячі – гроші, а комусь і 30 тисяч мало. Якщо взялись за бізнес із невисокими, але стабільними надходженнями, нарікати не потрібно.

До речі, не лише у Тернополі страйкували перевізники, аби влада підняла тариф. Так, в Івано-Франківську у травні місто на два дні “паралізувало” через страйк. Міська влада знайшла кардинальне рішення: з двома перевізниками, до роботи яких були зауваження, розірвали угоди та позбавили маршрутів. За міські кошти почали закуповувати нові, з низькою посадкою, автобуси у лізинг. Таких планують придбати 40 одиниць. Аби в майбутньому ситуація не повторилась, планують купити ще й 30 тролейбусів. Заробляти до закінчення терміну лізингу місто на транспорті не буде, але і городяни не переплачуватимуть.

Перевізники: “Не буде чим возити”

Самі ж перевізники наполягають, що ці кошти тримають підприємства на межі збитковості.

– Основна стаття витрат – пальне, – каже директор ПАТ “Тернопільське АТП-16127” Олександр Шильман. – Минулого року воно було 9,40 , а зараз – 14.90. Тобто за день на одну одиницю транспорту витрачаємо майже на 300 гривень більше, ніж раніше. Те саме – і з валютою. Вартість запасних частин чи шини прив’язана до долара, а отже, зросла (це дивно, бо більшість автобусів – вітчизняні – прим. ред.). Транспортне підприємство – це не лише автобуси і водії. Це технічний персонал, приміщення. А приміщення – це комунальні послуги, і вони недешеві. Зараз літо, тож економимо на теплі і газі, але ж за півроку ці витрати знову будуть. Поки що працюємо за діючим тарифом. Як буде далі – не знаю.

Розповів чоловік і про обсяги пасажироперевезення.

– Цифри нестабільні і залежать від багатьох факторів, – пояснює чоловік. – Може бути і 400, і 500, і 600 пасажирів. Якщо день не базарний, кількість людей значно менша. Те саме, якщо дощ. У вихідні та святкові дні – пасажирів удвічі менше. Усі кошти за перевезення людей ідуть на пальне.

Ситуація – критична, вважає керівник ПП “Тернвояж” Олег Горошко.

– Якщо нічого не зміниться, то за два-три місяці не буде чим возити пасажирів, – каже пан Горошко. – За останніх чотири роки не вдалось придбати жодного нового автобуса. Зараз ситуація погіршилась у рази, бо ж пальне та деталі подорожчали на 50%. Приміром, одне колесо з відновленим протектором коштує 1800 гривень. Про нове мовчу. Наразі перевізники чекають, бо розуміємо, що в країні складна ситуація. Сподіваємось, що вартість пального та долара знизиться. Зараз, без перебільшення, працюємо у збиток.

Автобуси підприємства, як повідомив чоловік, за день перевозять 300-350 пасажирів. Кошти пасажирів йдуть на пальне і зарплати водіям. На ремонт не залишається майже нічого.

– Про які заробітки можна говорити? – запитує Олег Горошко. – Треба бути відвертими: такої критичної ситуації вже давно не було.

Подібні думки та проблеми озвучували під час всіляких „круглих столів” та громадських обговорень й інші перевізники міста. Зростання тарифу вдалось стримати завдяки зменшенню кількості пільговиків, які їздять маршрутками. Та чи вистачить такого кроку надовго, наразі невідомо.

20 хвилин