Через відсутність приміщення, організація хворих на гепатит у Тернополі не може співпрацювати з іноземцями

– Починати розмову про вірус гепатиту С слід з того, що лікування недуги дуже дороге, – каже юрист Олег Мартинюк.

Лише на пегельовані інтерферони для одного хворого треба, за даними тернополянина, в середньому 150 тисяч гривень! І це за умови, що одужують від 50 до 70% осіб, пише 20 хвилин. Причому на Тернопіллі розповсюджений генотип b (ВГС) – найменш чутливий до лікування, наголошує голова Тернопільської обласної громадської організації хворих на вірусний гепатит С (ТОГО ХВГ С) “Іскра Надії”.
Організація працює на квартирі
– Тому ми, особи, які страждають на хронічний ВГС, вирішили створити громадську організацію, – продовжує він. – До цього нас підштовхнуло і цілковите нерозуміння проблеми з боку влади, в першу чергу, міста. Поодинокі звернення окремих хворих за допомогою закінчувалися досі банальною відпискою. Мовляв, нема державної програми.
Офіційну реєстрацію організації уже завершили, подали заяву на заснування друкованого ЗМІ – газети “Наша Іскра”.
– Ми вже подали губернатору документ – “Перший етап програми профілактики, діагностики та лікування вірусного гепатиту С”, – додає пан Мартинюк. – Сподіваємося на розуміння з боку обласної виконавчої влади.

Наразі організація працює… на квартирі у засновника. Через відсутність приміщення, як він каже, неможливо налагодити повнокровну співпрацю із закордонними європейськими та всесвітніми організаціями, які опікуються подібними проблемами.
– Наша заява щодо приміщення “волочилася” коридорами міськради майже два місяці, – розповідає Олег Мартинюк. – У відповіді, яку ми отримали, йдеться, що діяльність ми можемо провадити у приміщеннях КП “Тернопільський центр дозвілля та молодіжних ініціатив ім. О.Довженка”. Тобто влада не второпала, що є різниця між “проведенням заходів” і буденною, копіткою роботою. Більше того, специфіка нашої діяльності полягає й у певній конфіденційності щодо осіб, які звертаються до нашої організації.
Тим не менше, “Іскра Надії” діє, наголошує голова ГО. Він вірить, що все врешті ввійде у розумне русло, бо влада зрозуміє серйозність загрози.
Допомогу все відкладають
Україна досі залишається єдиною країною Європи, яка не має державної програми боротьби із гепатитом С. Тобто ми навіть не маємо затвердженої стратегії того, як галузь охорони здоров’я має працювати в даному напрямку.
– Проект такої програми Мінохоронздоров’я давно створив, але його не ухвалюють, – каже Ігор Господарський. – Причина одна – бракує грошей. Керівництво області також відтягує ухвалення місцевої програми, хоча вона вже давно готова!
Лікар сумнівається, що цей документ обласні депутати підтримають у ІІІ кварталі, як запланували. А навіть якщо це станеться, швидше за все, ця програма, як і багато інших, не отримає фінансування.
– І це при тому, що програма – багатоетапна, – пояснює він. – І перший її етап зовсім не вимагає значних грошей. Профілактика хвороби і своєчасна діагностика – набагато дешевші, ніж лікування. Тобто, якби влада зараз вклала невеликі кошти, то пізніше вона змогла б ефективніше використовувати кожну виділену гривню. Але цього чиновники не розуміють.

До речі
Розпорядженням Кабміну від 09.03.2011 р. за №206-р схвалили Концепцію державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 р. Програму передбачалося виконати протягом 2012-2016 рр. Утім, не судилося.
Дослідники з Центру з контролю і профілактиці захворювань США повідомили, що вже сьогодні американці частіше помирають від гепатиту С, аніж від ВІЛ-інфекції. Всесвітня організація охорони здоров’я попередила, що до 2020 р. проблема захворювання на хронічний вірусний гепатит С набуде загрозливого характеру і випередить за своїми наслідками проблему ВІЛ-СНІДу.