«Двадцять п’ятий кадр» по-тернопільськи або Не святкові нотатки при дорозі

Думаю, нашим читачам відома технологія так званого «двадцять п’ятого кадру». Нагадаю, що суть її тому, що людське око за секунду сприймає 24 кадри, коли йдеться про кіноплівку. Але, коли така плівка просувається зі швидкість 25 кадрів за секунду, то саме той, 25-й кадр око не сприймає, проте, зображене на ньому фіксується на рівні підсвідомості, а отже виникає можливість маніпулювати певними діями людини.

Схоже, у наш інформаційно потужний,  інтернет-насичений час, згадана стара технологія зовсім не призабута. Принаймні, на Тернопільщині.

І ось чому. Одразу ж на другий день після святкування Дня незалежності України мені довелося їхати із сусідньої, Чернівецької області до Тернополя.  Після перетину аварійним мостом, що з’єднує через Дністер дві області, кинулась одна особливість.

Крім автодорожніх знаків, щораз уздовж трас настирливо, як у тому «25 кадрі», зустрічались біл-борди із привітання Президента України, голови ОДА Валентина Хоптяна та Партії регіонів із Днем Незалежності.

Минаючи ділянки із «післяямковим» ремонтом, краєм ока тільки й встигав охопити сентенцї-привітання з нагоди всенародного свята. На тлі вибоїн та викрутасів перед ямками всі оті вітання й звернення виглядали, як би це м”яко сказати – навіть, не  нав’язливо, я б сказав, дещо – дратівливо. Минав знайомі села, де стояли пусткою десятки хат при дорозі, зарослі бур”янами поля, розвалені тваринницькі комплекси й напівзруйновані тракторні бригади… Це десь із оцих та інших тернопільських сіл упродовж першого півріччя цього року до місцевих центрів зайнятості за  працевлаштуванням звернулися понад 18 тисяч осіб! Половина безробітних – селяни…

І це, до них, в тому числі, «дорогих краян», із висоти придорожніх біл-бордів звертається знайома до болю людина у вишиванці із батьківським турботливим поглядом уважних очей – голова Тернопільської ОДА Валентин Хоптян. А на звороті – теж вітання, правда, без портрету, а просто, з підписом Президента України. Не забули, привітали, нагадали про свою присутність у житті галичан тут, на узбіччі розбитих тернопільських доріг і, водночас, виправдали своє існування в Україні та області…І не біда, що поруч – вицвілі портрети згаданих державних мужів, котрі й досі вітають усіх, хто проїжджає повз них, як це на об”їізній дорозі біля Копичинець – із Великоднем… Нічого, «25 кадр» працює, щось, та й залишиться у свідомості пасажирів, водіїв та місцевих мешканців від такого «масштабного» контакту з народом на тлі розцяцькованих мажорними орнаментами контурів України, котра, наче острів,  парує у «фотошопленому» мажорному українському небі, у промінням сонця, що несе нам усім тепле і щасливе майбутнє…

І якось трішки соромно, передусім, перед самим собою, на такому оптимістичному тлі, навіть, подумки згадати про те, про що, мабуть ніколи не розкажуть тернопільські біл-борди. Бо, уявіть собі, як би це виглядало, коли б уздовж траси стояли великі транспаранти про те, що згідно з рейтингом найкорумпованніших областей, який розробив Рівненський аналітично-інформаційний центр, Тернопільська займає одну з лідерських позицій. Це – разом із Чернівецькою областю, найбільш криміногенний регіони за рівнем хабарництва з розрахунку саме на 100 тис. осіб.  За рівнем привласнення, розтрати майна, або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем лідируючи позиції займає теж Тернопільська область.

Або, скажімо, хіба не цікаво було б побачити інформацію на біл-бордах про те, що останнім часом в області через корупційні правопорушення до кримінальної відповідальності притягнуто 5 правоохоронців, два працівники державної виконавчої служби, у тому числі – начальник районного відділу ДВС, начальник відділу митниці, керівник відділу реєстраційної служби органу юстиції, заступник керівника відділу районної ради, три керівники органів місцевого самоврядування, посадові особи юридичної сфери. Продовжити перелік? Будь ласка. Тут і 10 фактів корупційних злочинів у бюджетній галузі, земельних відносин – 6, освіти – 5, охорони довкілля – 4, охорони здоров’я – 3, агропромислового та паливно-енергетичного комплексу – по 2 злочини… Сумно, «аж за край» як співає відома українська співачка…

Втім, подумалось не тільки про зміст імовірних біл-бордів, які, схоже, ніколи так і не з”являться при дорогах Тернопільщини. Є ще один бік цієї теми. Уздовж траси із Заліщик до Тернополя нарахував 25 біл-бордів на святково-піднесену тематику. Це тільки  один напрям, а є ще дороги на Львів, Хмельницький, Рівне. Нехай, навіть, на них буде тільки по 25 біл-бордів, враховуючи передмістя райцентрів, то загальна цифра буде 100. На друк такого постера у Тернополі в середньому йде не менше 200 грн, поклейку – 100 грн, оренда на місяць – до 700 грн. Тож виходить, що 100 біл-бордів на Тернопільщині обходиться у 100 тис грн.. Хто ж оплачує їх виготовлення? Зрозуміло, не ті, чиї лиця сяють із біл-бордів і не ті, чиї підписи стоять під мажорними привітаннями з Днем Незалежності України. Чи не з кишень самих «краян», котрі платять податки із найнижчих в Україні зарплат, які і так не завжди вчасно виплачуються?

А взагалі, чи варто нервувати? Адже правду кажуть, що розмір портрета глави держави чи чиновника обласного масштабу – важливий показник політичної, економічної ситуації, рівня корумпованості самої держави й окремого регіону. Як казав свого часу російський письменник Віктор Шендерович, «що портрет пишніший і більший, то бідніша країна, то небезпечніше у ній жити. Ми відразу і не згадаємо прізвища президента Фінляндії, Швеції, Швейцарії. Але знаємо точно, що у цих державах добре. Зате про Уґо Чавеса, Фіделя Кастро, Лукашенка й інших чуємо багато років. Вони правлять цілу вічність. Тривалість перебування однієї людини при владі обернено пропорційна якості життя в країні. Тож, цитуючи письменника Володимира Набокова, портрет глави держави має бути з поштову марку». І написи «про покращення життя вже сьогодні», якщо таке і є, додамо ми.

Узагалі, ж головне, цитуючи Главу держави: «Головне, щоб ми, як кажуть, самі себе не дурили» і, знову ж-таки, за словами, глави держави – хотілося б, щоб в Україні «не шльопали язиками: хто кого більше перешльопає», а все таки діяли. Пам’ятаючи про це у будні і свята. Тоді у нашому поступу дорогою не будуть відволікати фрази і портрети на біл-бордах.

До речі, серед тих 25 побачених на трасі Заліщики-Тернопіль біл-бордів, на другий день після свята Незалежності, чотири вже звисали розірваними шматками. І чого б це?

Ніби й буревію не було…

Орест Сарматський, «CorruptUA»

Comments are closed.