Історія Тернопільського озера

Тернопільське озеро або Тернопільський став — велика штучна водойма, створена на місці боліт на річці Серет.

Тернопільському озеру приблизно стільки ж років, як і самому Тернополю: Ян Тарновський, засновник міста і власник фортеці, 15 березня 1548 року отримав привілей на будівництво греблі та створення озера. Збудовано став у заплаві річки Серет як оборонну ланку від нападів турків і татар, що забезпечує фортеці Тарновського ще більшу неприступність.

Межі водойми в середині XVI століття були від Кутківців до старого замку із заходу на схід. Уздовж львівської дороги, що виходила з однойменної брами, було збудовано високу греблю. У привілеї 1550 року Ян Тарновський серед інших повинностей міщан зазначає, що в їх обов’язки входить направа греблі величезної водойми, водоспуску і лотоків. Спуск води давав що три роки прибуток 16-24 тисячі золотих (наразі спуск води неможливий). В той час довжина водойми становила 7 км, ширина — 2-3 км.

Озеро мало значне господарське значення. В XVII столітті на ньому працювали чотири млини, що приносили великі прибутки місту, а в самому озері розводили рибу: щуки, окуні, коропи, карасі, а також раків. Уже на початку ХХ століття водойму взяв в оренду тернопільський підприємець Володимир Трач, який експортував рибу до Польщі.

В минулому озеро часто зазнавало занепаду, зазвичай під час татарських і турецьких нападів. Проте найбільше водойма занепадала у міжвоєнний період ХХ століття, коли Тернопіль перебував під польською владою: у водоймі був низький рівень — вода була замуленою, озеро густо заростало.

До середини ХХ століття між Старим замком та Надставною церквою існував найдавніший район Тернополя — Підзамче, де знаходився і міський ринок, від якого походить назва сучасної вулиці — Старий ринок. На Підзамчі мешкали переважно ремісники та рибалки. Сьогодні тут залишилися лише два будинки, що колись оточували ринок (по центру площі), та будинки на вулиці «Над ставом».

Під час Другої світової війни Тернопільське озеро було занедбано. У п’ятдесятих роках минулого століття відбувається масштабна відбудова Тернополя — і, коли в 1956 році було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій владі, водойму почали відновлювати. Тоді було збудовано нову греблю — рівень води став вищим, ніж раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу — понад 300 гектарів. Його назвали Комсомольським озером. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Тараса Шевченка, який простягається вздовж східного берега. Поблизу нього від краю було споруджено острів «Кохання».

У 60-их роках минулого століття пляж біля Старого замку було ліквідовано, збудовано центральну пристань і створено стоянку для катерів, теплоходів, яхт і моторних човнів. Широкі сходи, що ведуть до пристані, розділив каскад штучних водоспадів, який назвали на честь головного архітектора міста Гронського — «Сльози Гронського». На березі новоствореної зеленої зони збудували ресторан «Поплавок», із тераси якого відкривався вид на центральну частину міста, біля нього створили пляж «Ближній»; неподалік села Пронятин з’явився ще один пляж — «Дальній». У 70-их роках ХХ століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег міста, де був створений Морський клуб (школа). Згідно з новим генеральним планом подальшої розбудови Тернополя, вирішено створити новий житловий масив за лісом «Загребелля».

Не зважаючи на те, що донедавна озером курсувало лише одне, найбільше судно на водоймі – «Герой Танцоров», історія тернопільського флоту надзвичайно багата. Мало хто з тернополян знає, що до відомого «Танцорова» та нещодавно відновленого «Капітана Парія» (в минулому з єдиною назвою ПТ-50) було ще 4 катера. Саме катери, а не теплоходи курсували тоді озером.
Військовий бронекатер, який згодом був перероблений у пасажирський, маломірні ПК-52 і ПК-55 і навіть теплохід серії ПТ-01, який проіснував лише одну навігацію – таким був склад міського флоту протягом 50-60-их років. У 1965 році Тернопіль отримав справжній теплохід.

ПТ-50 будували спеціально по замовленню для Тернополя, однак через нестачу суден йому довелося рік працювати на благо киян, тому привезли плавзасіб до нас у 1965 році. «Герой Танцоров» прийшов на міське озеро не новим, адже працював на Дністрі 5 років із назвою «Заліщики» (збудований у 1963 році, перевезений до Тернополя у 1968). Для його транспортування довелося частково розібрати корпус (зрізали верхню частину). Нову назву він отримав завдяки учням однієї з тернопільських шкіл, які подали свій варіант найменування на конкурс.

До сьогодні «дожили» лише два теплоходи, один з яких працює без перерви майже півстоліття, інший протягом 16 років був забутим людьми —насправді очікував другого життя. На пам`ять про один із катерів «ПК» залишився фрагмент моторного відділення та ходової рубки одного з цих суден, що нині служить технічною коробкою для зберігання інструментів на теплохідній стоянці у Кутківцях. Одне судно працює для безпеки тернополян. «Марс 700» — глісер на повітряній подушці, який має змогу працювати протягом усього сезону, адже пересувається як по воді, так і по льоду.

У 80-их роках ХХ століття благоустрій територій довкола озера не припинявся. За греблею створили гідропарк «Піонерський», який був перейменований у «Топільче». Біля підніжжя лісу «Загребелля» спорудили готель «Москва», який сьогодні має назву «Галичина». На Тернопільському озері є два острови: Великий острів («острівець закоханих») та «Чайка», де влітку діє прокат катамаранів.

У Тернопільському озері водиться багато риб: карасів, коропів, сомів та щук. Деякі водолази стверджують, що окремі соми досягали довжини до 2-3 метрів. Окрім цього, під водою можна побачити раків чи молюсків. Серед водоростей переважає жовта водяна лілія, яка цвіте наприкінці червня. На заході водойми біля району Пронятин і села Біла Тернопільського району росте очерет та різні види верби. На озері живуть дикі качки і чайки.

У 1975 році на озері з’явився великий фонтан, який назвали «Струменем Кородюка» на честь тодішнього міського голови Тернополя. Висота центрального струменя сягала п’ятнадцяти метрів, бокових — п’яти. Фонтан виконував не лише естетичну функцію, а й екологічну. Оскільки вода в озері  через відсутність течії попід східними берегами застоювалася, виникла необхідність у будівництві механізму, який міг би її перемішувати. Так з’явилась ідея спорудження цього фонтану.

Через великі витрати на його функціонування, водограй працював не щодня, а переважно у вихідні та святкові дні. У 1990-их роках через економічну кризу його вивели з експлуатації. З 2000-го року фонтан працював лише на Великдень та День міста Тернополя. Навесні 2003 року через відсутність належного ремонту конструкцій під час танення криги фонтан затонув (був витягнутий 29 липня 2003 року). Відновити його було неможливо, тому восени 2007 року коштом спонсорів встановлено новий. На жаль, він не є таким привабливим і потужним, як попередній, адже відсутні бокові струмені, центральний є нижчим та вужчим. У 2010 році фонтан встановили вже без рекламних щитів, а троси закріпили до днища. Насос вдалося запустити після четвертого разу.

Довкола озера було створено велику відпочинкову інфраструктуру. У серпні 1987 року Тернопіль був центром проведення чемпіонату світу з водномоторних видів спорту. Комсомольське озеро перейменували в 1992 році, з того часу водосховище називається Тернопільським ставом.

 

Коментарі вимкнені.