Із бісеру Галина Михальсьа з Збаражчини виготовляє цілі квіткові букети

Намистинка до намистинки, трохи терпіння, посидючості, фантазії та неймовірного бажання творити – і вже за якийсь час у руках народного майстра України Галини Михальської із села Базаринці Збаразького району з’являються оригінальні прикраси – обереги з бісеру, кераміки, скла та напівдорогоцінного каміння.

Знахідка з бабусиної скрині
Улюбленою справою Галина займається вже 15 років. А почалося все з бабусиної скрині, де серед родинних скарбів жінка віднайшла бісерний котильон. Ця відзнака-сувенір прикрашала однострої вояків українських військових формувань у період національно-визвольної боротьби 1916-1950 років. Нагрудну прикрасу у формі п’ятикутника з двома прямими нижніми кутами та дашковидним завершенням виготовила Галинина прабабуся Олександра. Кому призначений цей котильон – невідомо, але для юної студентки – майбутньої кравчині він став справжньою знахідкою та поштовхом взяти до рук бісер і творити з нього дива.
– Перші мої спроби не надто увінчалися успіхом, адже тоді не було спеціальної літератури, з якої я могла би почерпнути знання бісероплетіння, – розповідає майстриня. – Та бажання працювати з бісером перемогло і я вирішила не розлучатися з намистинами. 2000 року, коли виходила заміж, вишила бісером передню частину своєї весільної сукні. А через три роки, коли народилася донечка Вікторія, мені пощастило придбати книгу з уроками бісероплетіння. Власне саме цей час я вважаю початком відліку свої улюбленої справи.
Спершу Галина виготовляла прості намиста із трьох-п’яти рядів. Вони були такі ніжні, що майстриня називала їх «цвітом сакури». Цими красивими рукотворами Галині хотілося поділитися з ближніми і вона показала прикраси своїм подругам. «Спочатку я не признавалася, що це мої вироби, трохи соромилася, та й переживала, чи сподобаються дівчатам, – пригадує умілиця. – Тому казала, що це сусідка виготовляє. Але подружкам так припало до душі намисто, що попросили мене замовити у цієї сусідки і для себе подібні прикраси. Така оцінка ще більше стимулювала мене до праці».

Ідеї приходять у сни
З кожним днем у майстрині з’являлося все більше натхнення та нових ідей. Щоразу творчий доробок Галини Михальської поповнювався новими творами. Нині у її колекції знайдемо прості і складні силянки, кольє, ґердани, низанки, реставровані давні прикраси, лемківську кризу, виготовлені з чеського бісеру та скла, напівдорогоцінних каменів, як-от корал, агат, бірюза.
Роботи нашої землячки прикрашають приватні колекції українців Канади, США, Німеччини, Італії, мешканців Києва, Тернопільщини, Збаражчини та інших областей України. Майже усі її витвори – авторські. Вони дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів. У своїх прикрасах жінка використовує лише натуральні відтінки. Дуже їй подобається червоний колір, який символізує любов і вічність. Зелений колір – символ природи і життя – теж часто присутній у виробах майстрині. Любить вона працювати і з матовими кольорами, які в поєднанні з перламутровими створюють тривимірне зображення.
Ідеї для прикрас у Галини Михальської з’являються досить спонтанно. Бувало, побачить блузку-вишиванку – і вже уявляє, яким би намистом її прикрасила. «Часто нові ідеї приходять у сни, – розповідає мисткиня. – Прокинувшись вранці, я одразу беруся за бісер. Нерідко сюжети підказує природа. Сподобалася квітка – і я її втілюю у бісері».

Квіти-намистинки
До речі, квіти можна побачити не лише у намисті. Із бісеру Галина виготовляє цілі квіткові букети маків, ромашок, волошок, троянд. А ще вона творить із намистин дерева та вазони. Сакура, верба, фуксія, фіалки, кактуси так подібні до справжніх, що за бажанням можна створити вдома бісеровий сад.
У колекції члена Національної спілки майстрів народного мистецтва Галини Михальської є і вишиті бісером блузки, ікони та картини. Найбільшу свою роботу – образ «Тайна вечеря», розміром 1,5 м х 80 см, жінка вишила всього лиш за два місяці.
Своїми знаннями Галина із задоволенням ділиться з учнями, навчаючи їх бісероплетінню у Збаразькому будинку дитячої та юнацької творчості. Та найбільше мисткиня радіє з того, що її благородною справою захоплюється донька Вікторія.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА
Фото Івана ПШОНЯКА

Газета “Сільський господар плюс”