Колекцію кахель з 17 століття зберігають у тернопільському музеї
Колекцію кахель зберігають у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Це 22 плитки 17-20-го століть. Про це Суспільному повідомила старша наукова співробітниця музею Леся Сута.
За її словами, ці кахлі віднайшли у різні роки на території Тернопільщини. Ними облицьовували печі, адже ці плитки мають властивість накопичувати та довго зберігати тепло. Одна із найдавніших у музейній колекції – теракотова кахля 17-го століття.
“На цій теракотовій кахлі зображена жінка у стилізованому вінку під аркою. По контуру плитка оздоблена рослинним орнаментом. Такими кахлями здавна оздоблювали печі. У ті часи кахлі прикрашали не тільки рослинними орнаментами, але й сюжетними, зокрема, на релігійну тематику”.
За словами працівниці музею, у колекції є 7 кахлевих плиток початку 19-го та середини 20-го століть із декоративним підполив’яним розписом.
“На білому фоні зеленими, жовтими, коричневими кольорами відтворено рослинні та зооморфні мотиви. Рослинні Теракотова кахля 17-го століття квіти, маленькі пуп’янки, гілки з листочками. На зооморфних, зокрема, намальовані рибки, півень. Зазвичай, півня зображували у профіль. Пір’я малювали квадратиками. У нього стилізований під корону гребінець. На кахлях також зображали культові споруди. У нашій колекції є кахля із церквою, яка має п’ять куполів та пару птах, які повернуті одна до одної”.
Леся Сюта каже, є і рельєфні кахлі. Технологія їх виготовлення полягала у тому, що спершу робили глиняну або гіпсову форму – матрицю.
“Орнамент створював різьбяр. Форм, зазвичай, робили багато. Такі форми із рельєфним зображенням могли потрапляти і до інших майстрів, чи навіть в інші цехи. Тому бувало, що зображення повторювалися. Через це складніше було визначити майстра та місцевість, де її виготовили. Також кахлі могли виготовляти зі старої форми, але у таких випадках зображення були не дуже чіткими”.
Найбільш відомими є плиткові кахлі, які складалися із плитки та коробки-румпи.
“Не кожен майстер міг виготовляти кахлі, бо це потребувало багато знань та практичних навиків. Адже кахлі не можна було перепалити, тоді вони тріскали, проте не можна було й недопалити. Старовинні кахлі виготовляли із румпами. Це такий бортик, розміщений на звороті плитки для того, щоб її зміцнити та краще закріпити на грубці. Румпи також дозволяли грубці довше зберігати тепло. Загалом, найдавнішими кахлями в Україні були посудиноподібні. Їх виготовляли із 14-го століття. Вони мали високі стінки й невелике денце. До вогню вони кріпилися дном, а отвором назовні. Ці отвори мали різну форму- круга, квадрата та інших фігур. З часом вони “оберталися” дном назовні”.
У фондах музею є також 9 голландських кахель з інтер’єру палацу Вишневецьких 17-18 століть.
Коментарі вимкнені.