“Коли за кермом — людина”, — блог Лесі Романчук

Вчора почула добру й повчальну історію по дорогу, кермо, нещасні випадки, що закінчуються щасливо..

В однієї з наших знайомих кілька років тому сталося таке: її дочка Світлана з подругою Іриною ішли по тротуару, раптом одну з машин занесло на слизькій дорозі.. Наслідок – у Світлани – черепно-мозкова травма, струс мозку, в Ірини – перелом стегна.

Важко, боляче, довелося довго лежати в лікарні..

І все було б дуже погано, але чоловік, що спричинив аварію та їхні травми, щодня ходив до лікарні – приносив їжу, подарунки, ліки, намагався розвеселити дівчат. І хоч спершу вони та родина ображалися, та згодом стосунки стали теплими та дружніми. Після виписки чоловік запросив їх до ресторану – відсвяткувати видужання. А через рік – повторив своє запрошення, та ще й подарував по планшету, аби вони вже остаточно його простили та не тримали навіть найменшої образи.

Так роблять нормальні люди, які опинилися в ситуації, від якої ніхто не застрахований. Є дорога, є авто – джерело підвищеної небезпеки.. І такі ситуації посилають нам як тест на людяність.

Як зробили родичі мого знаменитого Мажора? Не пишу його імені, у нього тепер немає імені. Кілька днів тому воно зникло. Він більше не Андрій. Тепер його ім’я – Убивця. Хай подякує за це своїй матері та її подругам і адвокатам.

Моєму Сашкові допомогти вже не міг ніхто.

Але в лікарні опинився таксист Богдан з переломами семи хребців. Що зробили родичі Убивці? Думаєте, прийшли хоч раз, принесли якусь копійку, щоб підтримати людину, яку покалічили? Може, допомогли його дітям, тато яких став через них інвалідом? Анітрохи. Навпаки, вони заплатили за те, щоб Богдана виписали з лікарні на 19-тий день після аварії, щоб його травми вважалися легкими! Ця історія у січні 2014-го прогриміла на всю Україну.

Тільки адвокат-недоучка міг порадити таке, адже кожному нормальному судді відомо, що травма хребта легкою не буває.

Вони заплатили всім – лікареві, зав.відділом, начмеду, тільки не покаліченій ними людині.

Суди їх, Господи! Не забудь нічого!

Леся Романчук. 

Коментарі вимкнені.