Конфлікт у тернопільському драмтеатрі нагадує сторічну війну

11 квітня рішенням Тернопільського міськрайонного суду екс-директора Тернопільського обласного драмтеатру Ігоря Сачка поновлено на посаді. Отож наразі два нуль – на користь пана Сачка, адже це вже вдруге Ігор Павлович виграє справу в Тернопільської обласної ради на чолі з Олексієм Кайдою, і вже вдруге суд вважає неправомірним розірвання контракту, відтак поновлює керівника на посаді. Щоправда, попереднього разу декілька років тому заслуженому артистові України довелось дійти аж до Верховного Суду.

Проте сьогодні ситуація кардинально змінилась, адже у статуті Тернопільського драматичного внесено змінили й у театрі вже просто немає такої штатної одиниці, як директор. Свого часу про це відкрито заявив заступник голови обласної держадміністрації Петро Гоч: «Посада директора не передбачена в обласному драматичному театрі». Натомість кермо влади передається художньому керівникові і вже найближчим часом профільна депутатська комісія буде рекомендувати сесії обласної ради затвердити худруком нинішнього головного режисера, народного артиста України Олега Мосійчука.

Однак судові колізії в Україні – не рідкість, відтак новому-старому директорові доведеться або поновлювати старий статут, або його скасовувати.

Наразі сам заслужений артист України Ігор Сачко визнає, що став заручником ситуації не з власної волі: «До честі юристів обласної ради, рішення суду вони сприйняли толерантно, холоднокровно і навіть привітали мене з перемогою, – підкреслив він. Щодо ситуації зі статутом, Ігор Павлович зазначив: «Я особисто цього статуту не бачив, і навіть якщо він прийнятий, то не ввійшов у дію. Наразі, щоб він почав діяти, потрібно попередити колектив, управлінський апарат – театру й управління культури. Мені говорили, ніби відбулись переговори щодо нової посади і дуже багато претендентів на посаду художнього керівника. Наразі, переконаний співрозмовник, у театрі діє така структура: директор – головний режисер – заступники директора – завгосп, режисери-постановники, керівники цехів і підрозділів. Посади «художній керівник» у театрі поки що не існує».

Розірвання контракту пан Сачко охрестив репресіями: «Я став репресованим директором сучасності. Звичайно, я би не хотів проводити паралелі з Лесем Курбасом. Хоча вже другий рік поспіль ми з групою однодумців проводили всеукраїнський театральний фестиваль імені Курбаса, тож навіть у жахливому сні я не міг подумати, що, закінчивши київський інститут імені Карпенка-Карого, під час святкування 125-річчя від дня народження Курбаса, влада пройдеться по мені. Так, керівник не може бути угодний всім, але я ніколи не думав, що зі мною саме у день Св. Миколая буде розірвано контракт. Тим не менше, я не тримаю ні на кого зла. У колективі є частина людей, причетних до створення напруги, до інтриг, до погіршення морального клімату. Вже довший час представникам влади говорили неправду нібито від імені колективу і, навпаки, колективу віщали від імені влади. Є такі, котрі постійно ходять, доносять, а насправді хочуть зробити якийсь кар’єрний крок. Але я знаю одне: нечистоплотністю ніякої кар’єри не зробиш, тим паче – у нашому місті, тим паче – у нашому драмтеатрі. Театр – це організація добра. Він створений для того, щоб займатись творчістю, але актори, керівники підрозділів, режисери повинні творчістю займатись у достойних, гідних умовах, щоб їм було комфортно працювали і виходили перед глядачем у гарному настрої».

– Ігорю Павловичу, це правда, що з репертуару драмтеатру виключили практично всі вистави, де грали ви?

– Дійсно, протягом останнього періоду було списано ряд вистав за мотивацією, що вони застаріли. Хоча я би не поспішав списувати такі вистави, як «Безталанна» за І. Карпенком-Карим, «Труфальдіно із Бергамо», виставу за однойменною драмою Анатолія Крима «Євангеліє від Івана» «Танго» Мрожека, тим більше, що цю виставу у репертуар театру ввів ще покійний Михайло Якимович Форгель. Ці п’єси становлять репутацію театру, у них зайнята велика кількість акторів. Основна ж задача керівника – надати роботу більшій кількості артистів. Я не знаю такого хазяїна, який може знищити поле, на якому рясно родить пшениця. У даному випадку спостерігається синдром антитворчості в колективі і є ознакою недалекоглядності та непродуманості».

Більш стримано відреагував на рішення Тернопільського міськрайонного суду керівник апарату обласної ради Ігор Дулеба: «Тернопільська обласна рада офіційно ще не отримала рішення суду. Наразі ми утримуємось від коментарів. Поки не ознайомимось із мотиваційною частиною судового рішення. Лише після цього наші юристи визначаться щодо наступних кроків».

На уточнююче запитання, чи діє вже новий статут, відповів ствердно: документ уже зареєстровано і він діє.

Головний режисер тернопільської драми, народний артист України Олег Мосійчук лише коротко зауважив: «З Ігорем Павловичем доля зіграла злий жарт. Він просто не туди потрапив. Йому потрібно працювати у правоохоронних органах».

Як глядач лише зауважу, що конфлікт у драмтеатрі вже нагадує сторічну війну, хоча триває понад 5 років…

Жанна Попович, “Номер один“