«Людина без мети – як корабель без компаса», — студентка з Тернополя Наталя Бойко

Наталя Бойко – студентка 5 курсу медичного факультету, переможець ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з професійно орієнтованої дисципліни «Патоморфологія», що відбулася цьогоріч на базі кафедри патологічної анатомії із секційним курсом та судової медицини ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського. Півсотні учасників з понад півтора десятка вишів змагалися за першість, але найкращі знання, що дуже приємно, продемонструвала студентка нашого університету.

– Наталю, у вас уже був досвід участі у таких масштабних інтелектуальних змаганнях?

– Так, це моя друга Всеукраїнська олімпіада з професійно орієнтованої дисципліни «Патоморфологія». Вперше в заході такого рівня я взяла участь навесні 2017 року й за результатами оцінювання теоретичних знань учасників олімпіади з усіх розділів навчальної дисципліни (на основі комп’ютерного тестування та оцінювання) отримала диплом за перше місце. Цьогоріч вирішила спробувати власні сили знову.

– І стали абсолютним переможцем. Несподівано для себе?

– Я була впевнена у своїх знаннях. Проте стовідсоткової впевненості в перемозі, звичайно, не мала, тому це радше несподіванка. Цього разу я менше хвилювалася, ніж тоді, коли вперше брала участь у Всеукраїнському етапі олімпіади, тож впевненіше демонструвала набуті знання й вміння застосувати їх на практиці. Хочу подякувати викладачам кафедри, які готували мене до олімпіади: доцентам Тамарі Вікторівні Дацко, Світлані Василівні Трач-Росоловській, завідувачу курсу судової медицини Валентинові Васильовичу Франчуку. Їхня підтримка підживлювала мою віру у власні сили та прагнення гідно представити наш університет.

– Як відбувалася олімпіада?

– Вона мала кілька етапів. Журі оцінювало наші знання з усіх розділів навчальної дисципліни, володіння практичними навичками діагностики мікроскопічних проявів патологічних процесів і хвороб. Був також конкурс «Клініко-патологоанатомічні паралелі» на вміння проводити клініко-морфологічний аналіз на основі причинно-наслідкових співвідношень і конкурс «Ерудит» з кросвордом на знання епонімів у патоморфології. Епоніми – це найменування, утворені від власних імен лікарів, вчених і т. д., що використовують для позначення різноманітних понять, зокрема, у медицині, де епонімістичні терміни становлять значну частину термінології.

– Який з цих етапів видався вам найскладнішим?

– Мабуть, останній. Кросворд містив багато епономічних назв, які зрідка застосовують, але я впоралася.

– Були у вас в цьому році й інші здобутки, чи не так?

– Під час Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, що його традиційно навесні зорганізовує наш університет, на засіданні секції «Морфологія в нормі та експерименті. Патоморфологія, судова медицина. Біологія та мікробіологія» я представила свою наукову роботу «Особливості судових рішень у випадках неналежного надання медичної допомоги». Працювала над нею під керівництвом чудового наставника – доцента кафедри патологічної анатомії із секційним курсом і судовою медициною Валентина Васильовича Франчука. Здобула друге місце.

– Для навчання ви обрали ТДМУ, де дають гарні знання. А школу закінчили…

– … у Луцьку. До 10 класу навчалася в школі №3, потім перейшла до Волинського ліцею-інтернату обласної ради, згодом перейменованого у Волинський науковий ліцей-інтернат. Це один з найпрестижніших навчальних закладів краю, де відбуваються обласні турніри учнівських команд з біології, хімії, математики та інших дисциплін. Я була капітаном команди ліцею й ми не раз перемагали в цих турнірах. Вступати до медичного вишу вирішила ще в ліцеї та навіть спеціалізацію обрала: патанатомія, судово-медична експертиза. Це суміжні науки. Багато читала науково-популярної та спеціалізованої літератури судово-медичного спрямування. Коли стала студенткою, моє зацікавлення судовою медициною як окремою, самостійною та цікавою дисципліною медичної науки лише зросло. Цьому сприяла участь у студентських наукових гуртках з патологічної анатомії, патофізіології, в олімпіадах з професійно орієнтованої дисципліни «Патоморфологія». Прагну стати висококласним фахівцем у цій галузі. Як складеться – побачимо, але, на мою думку, важливо мати мету в житті. Людина без мети – як корабель без компаса.

– Ваші улюблені заняття на дозвіллі?

– Люблю активний відпочинок. До душі – страйкбол. Зацікавилася ним на 2 курсі. Ця гра нагадує пейнтбол, але схожість досить умовна. У страйкболі стріляють не кульками з фарбою, а маленькими пластмасовими кульками розміром з горошину. Зброя – точна копія бойової. Час від часу збираємося з друзями, щоб позмагатися у влучності та спритності, а головне – отримати задоволення. Ця командна гра – чудовий спосіб розрядки. Походи в гори люблю. Торік брала участь у спортивно-патріотичній тереновій грі «Гурби-Антонівці». Для мене, медика-волонтера, це був добрий вишкіл і можливість відпрацювати практичні навички з надання в разі потреби медичної допомоги. А останнього місяця минулого літа працювала медиком у дитячому таборі на Івано-Франківщині, де відпочивали хлопчики та дівчатка від 8 до 18 років з усієї України. Дуже позитивні спогади залишилися про спільні сходження на гору Хом’як, інші карпатські вершини.

Цікавлюся японською кулінарією та люблю готувати різного виду суші – для себе, друзів. Суші – смачна й корисна страва традиційної японської кухні, популярна нині в усьому світі. Але її треба вміти правильно приготувати. Мала можливість навчитися тонкощам цієї справи у професіоналів.

– Майбутній лікар повинен довго й наполегливо вчитися. Які риси характеру вам у цьому допомагають?

– Цілеспрямованість. Упертість. Якщо щось вирішила –не відступлю та робитиму все можливе, щоб досягти мети.

– Ваш улюблений афоризм?

– «Пам’ятай про смерть і живи сьогоднішнім днем». Життя непередбачуване й ти не знаєш, що буде завтра, тому не відкладай на потім те, що маєш зробити сьогодні.

Лідія ХМІЛЯР