Московські попи на Тернопільщині продовжують провокації

24 грудня 2015 року, із благословення Високопреосвященного Нестора, архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького, у прес-центрі Тернопільської єпархії УПЦ Київського Патріархату для місцевих ЗМІ було проведено прес-конференцію, присвячену темі сучасних міжконфесійних конфліктів у області, зокрема ситуації, що нині має місце в с.Кути, Шумського району.

В організованій прес-конференції взяли участь – прот. Євген Заплетнюк, представник Тернопільського єпархіального управління, прот. Миколай Бабій, благочинний Шумського району, прот. Василій Кравець, настоятель парафії св.прав.Анни с. Кути. А також, члени парафіяльної ради, зокрема її голова – Ярослав Мусійчук.

Історія церковної суперечки в селі Кути, як на наш час, – доволі буденна. Переконлива більшість парафіян місцевої громади Московського Патріархату вирішила покинути церкву-окупанта та приєднатися до Церкви свого народу – УПЦ Київського Патріархату. Для цього було чимало причин. Починаючи від аморального способу життя місцевого настоятеля, до відверто цинічного небажання поминати в храмі під час богослужіння воїнів-героїв, які нині захищають нині кордони України від безбожної орди. Не в останню чергу далося взнаки бажання вірян молитися рідною мовою, шанувати рідну історію, своїх славних предків і молитися за добре майбутнє нащадків у новій Україні, рівній серед інших, незалежній європейській державі. Все це несумісне з переконаннями московських прислужників.

До того часу, коли парафіяни села, які виступають за Помісну Церкву складали меншість, вони не заявляли ніяких претензій на місцеву культову споруду чи жодним іншим не виявляли своїх бажань позбутися московських духовних пут. Однак, вражені кількістю брехні та та лицемірства духовенства Московського Патріархіархату, колись невелика проукраїнська частина громади УПЦ МП дуже скоро стала більшістю в селі. Тоді вони й висловили бажання молитися в своєму храмі, який збудували власноруч – зводячи його не лише коштами, але й багаторічною власною працею. Зауважмо, у відсотковому порівняні, нині віруючі Київського Патріархату складають 65 %. супроти 35% віруючих Московського Патріархату.

Зауважмо, що не бажаючи протистояння в селі, громада Київського Патріархату не вимагає цілковитої передачі храму собі у власність. Єдиним бажанням віруючих Української Церкви є можливість почергового богослужіння в сільській церкві та діалог у дусі миру й братерства. Повне моральне право на що вони давно мають. Натомість, агресивно налаштовані симпатики Москви роблять усе можливе для того, щоб не допустити до храму ті родини, які не бажають служити окупанту. Найменші заклики чи спроби до конструктивного діалогу віруючими МП були зневажені. Натомість, за допомогою російських політехнологів та проросійських ЗМІ, ситуація в селі Кути представляється аудиторії, як спроба силового захоплення храму “розкольниками”, гоніння на віру чи переконання.

Саме для того, щоб роз’яснити широкій громадськості реальний стан справ у місцевому селі, й було скликано дану прес-конференцію. Благочинний Шумського району прот.Миколай Бабій ознайомив присутніх із ситуацією, яка склалася в районі, де все більше зростають антимосковські настрої, відтак – продовжується вже незворотній процес запустіння храмів Російської Церкви, бо все більше громад виявляють бажання приєднатися до Київського Патріархату. Протоієрей Василій Кравець, настоятель парафії св. прав.Анни села Кути, розповів журналістам про реальний стан справ у ввіреному йому селі на конкретних прикладах. Надзвичайно цікавий виступ мав голова парафіяльної ради пан Ярослав Мусійчук. Підтверджуючи свою промову конкретними документами та матеріалами голова ради цілком переконливо довів, що нинішня громада Київського Патріархату не повинна молитися під дощем та снігом.

Підсумовуючи зустріч із представниками ЗМІ, протоієрей Євген Заплетнюк зауважив, що Київський Патріархат завжди готовий до співпраці та конструктивного діалогу з представниками всіх релігійних організацій, представниками влади та правоохоронних органів. Натомість, майже всі відомі випадки міжконфесійних протистоянь були викликані саме агресивністю та свідомими провокаціями представників Московського Патріархату. Більше того. Аналізуючи відомі конфлікти, які часто доходять до фізичного протистояння, майже завжди в них можна помітити зовнішнє втручання. Як чинити тій чи іншій громаді дається пряма вказівка з Києва чи Москви. Таким способом продовжується гібридна війна Росії проти України, однак цього разу з місця бойових дій, з фронту, її перенесено в церковну площину. Звісно, почергове богослужіння не завжди є найкращим варіантом вирішення ситуації в проблемних точках. Однак, дуже часто саме рівна можливість звершувати богослужіння почергово обидвом сторонам конфлікту – єдиний спосіб уникнути більшого зла, ненависті та розбрату.