На Тернопіллі діти ходять в школу-сарай, бо гроші є лиш на папері

«Пустіть нас до школи!» – в один голос заявляють учні Соколівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

Діти не розуміють, чому мають навчатися у напіваварійному приміщенні, яке більше нагадує сарай, коли за кілька метрів стоїть новозбудована школа. Жителька села Соколів Теребовлянського району Олена Годована розповіла, що дітей села не пускають до новозбудованої школи, а її, як матір двох школярів, це дуже бентежить, адже сьогоднішні умови перебування дітей у навчальному закладі не найкращі.

«Один корпус школи розташований у Соколові. Тут навчаються дітки з першого по четвертий клас, а інший – у сусідньому селі Заріччя, де вчаться з п’ятого по дев’ятий клас. Ходити дітям далеко, особливо важко у дощ та сніг». Я довго слухала жінку, зрештою, вирішила поїхати і на власні очі подивитися на цю проблему. Зустріли мене пані Олена і ще кілька батьків. Усі матері в один голос кричали, що це – чиновницьке свавілля, що не можна так знущатися над дітьми… Спочатку мене відвели до новозбудованої школи. Перед нами постала сучасна гарна будівля з металопластиковими вікнами, до якої вела доріжка, викладена італійською бруківкою. Всередину пройти не вдалось, оскільки школа була зачинена, всі ремонтні роботи у ній призупинені, пише газета Свобода.

Після цього ми вирушили поглянути на приміщення, в якому навчаються діти молодших класів. Зупинившись біля старої будівлі, я не одразу зметикувала, що це вона і є, адже зовні школа нагадувала сарай. Надворі весело гралися діти: хлопці грали у м’яча, дівчата лазили по перекладинах.

«Це для них і майданчик для ігор, і спортивний зал. Діти не мають куди подітися. Сьогодні гарна погода, то вони надворі, а в дощ…» – розповідали батьки. Проте відсутність спортзалу було лише верхівкою айсбергу. Виявляється, туалет розташований надворі. «Туди час від часу навідуються місцеві люди. Нещодавно мій син прийшов із плачем і розповів, що його якісь дядьки вигнали до дівочого туалету, а самі там пили горілку», – зі слізьми на очах сказала пані Олена. Також батьки скаржаться, що на території шкільного двору місцеві жителі часто припинають худобу.

Наслухавшись цих розповідей, намалювала в уяві доволі страшну картину про те, що робиться всередині. Але мене чекала приємна несподіванка. Попри те, що будівля дуже стара і в аварійному стані, вчителі підтримують у класах чистоту, діти навчаються у теплій домашній обстановці. Особливо порадував клас Оксани Йосипівни: чимало художньої літератури, навчальних плакатів. Але вчителька розповіла і про проблеми: «Школа в аварійному стані. У кутках – пліснява, не так давно одній вчительці шматок стелі ледь не впав на голову, іншій – в підлозі застряг каблук. Все, що ви бачите, роблять власними силами батьки. Цьогоріч на святі останнього дзвоника керівництво Теребовлянської районної адміністрації обіцяло, що 1 вересня ми відсвяткуємо у новій школі, а бачите, як вийшло». За словами Оксани Йосипівни, старе приміщення побудоване ще в довоєнний період. Відвідавши класи, я пішла поглянути на місцеву їдальню. Мені дозволили пройти на кухню, адже того дня там ніхто нічого не готував. «Я прийшла о пів на восьму ранку, світла не було, а плити працюють на електриці, тож як мала зварити обід?» – поскаржилася кухарка.

Як з’ясувалось, відсутність електрики у школі звичне явище, але не це є найбільшою проблемою. «У молодшій школі є кухня і їдальня, а у старшій немає ні того, ні іншого». Виявляється, кухарка варить обід, годує молодших, а їздовий везе їжу до старшої школи. «На фінансуванні школи не машина, а старий кінь, якого треба було списати ще десять років тому як мінімум! – скаржилися батьки. – Але ви би побачили той момент, коли їжу привозять дітям. Вони просто накидаються на каструлі, створюючи неймовірну тисняву. Отримавши порцію, йдуть обідати до класу, а поївши, власноруч миють посуд холодною водою…» Батьки розповіли і про інші проблеми.

«Я написала лист-скаргу до голови Теребовлянської районної адміністрації, через деякий час отримала відповідь, що проблема полягає у відсутності фінансування».

Ось що говорить керівництво району з цього приводу:

«…Спорудження Соколівської ЗОШ І-ІІ ступенів розпочато ще в 1991 році. Через брак коштів у 1996 році будівництво було припинено. Із 2012 року роботи на цьому об’єкті відновлені. Замовником будівництва виступає управління капітального будівництва обласної державної адміністрації, головним підрядником – ТзОВ «Бучацька рембуддільниця». За виконані у 2012 році роботи боргу перед підрядною організацією нема. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 р. №508-р «Перелік інвестиційних програм, що фінансуються у 2013 р. за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку» та відповідним розпорядженням голови ОДА від 26.07.2013 р. передбачено виділення 5389,4 тис. грн. на завершення спорудження Соколівської ЗОШ І-ІІ ступенів…».

Директор школи та сільський голова підтвердили цю інформацію і розповіли, що кошти є, та, на жаль, лише на папері. Коли їх виділять та завершать будівництво школи, яка вже на 90% готова до експлуатації, – одному Богу відомо.

А тим часом діти відвідують школу, схожу на сарай, і щоразу, як батьки чи вчителі запитують про їхні мрії чи бажання на майбутнє, одноголосно відповідають: «Пустіть нас до нової школи!»

Comments are closed.