Навіщо ліквідували Західне оперативне командування та які наслідки це матиме для української армії

Новий рік Львів зустріне без статусу військового центру, оскільки нинішня влада ліквідувала Західне оперативне командування (ЗахОК). І хоча цим рішенням усі приголомшені, але військові з плакатами на Майдан не вийдуть — субординація не дозволяє. Хоча багато з них залишаться в результаті цієї так званої реформи без роботи або ж без житла. З нового року нові командні центри будуть перенесені в Рівне та Дніпропетровськ. Слід нагадати, що Львів був військовим центром ще за Австро–Угорщини і чотириста років утримував свій статус — до президентства Віктора Януковича…

«УМ» розпитала про можливі причини та наслідки такої реформи у військового експерта, керівника громадської організації «Центр дослідження проблем регіонального і міжнародного співробітництва» Володимира Гулими. Як з’ясувалося, навіть для фахівців причини реформування залишаються загадкою.

«У зв’язок у сучасному еквіваленті вклали не один мільйон доларів»

— Питання про перенесення Західного оперативного командування виникло ще два роки тому, — каже Володимир Гулима, — і небайдужими людьми виносилося на рівень і обласної адміністрації, і міської ради, проте так і не знайшло підтримки. Увесь цей процес перенесення подається як реформа Збройних сил, проте насправді це більше схоже на імітацію реформ, адже відбувається приховано і реальні цілі перенесення зовсім не зрозумілі. До прикладу, нещодавно було прийнято програму реформування Збройних сил до 2017 року та правовий документ про новий військово–адміністративний поділ України. Саме ним і передбачено передислокації пунктів військово–адміністративного управління.

— Чому командний центр переносять у Рівне, а не якесь інше місто?

— Зараз у Рівному дислокується управління 13–го армійського корпусу. Коли реформу задумував міністр Анатолій Гриценко, хотіли виключити зайву ланку військового управління (передбачалося, що Міністерство оборони буде напряму керувати армійськими корпусами), тоді рішення про перенесення регіонального військового управління в Рівне виглядало досить логічно. А зараз це позбавлено будь–якого змісту, адже незрозуміло, чому командне управління, яке є у Львові, під іншою назвою має функціонувати в Рівному. Єдине пояснення, яке прозвучало у відкритих джерелах, це — віддаленість від кордонів. У сучасних умовах таке пояснення звучить смішно.

І тим паче перенесення не зрозуміле з погляду його витратності. У Рівному треба будувати всю інфраструктуру. І найзатратнішим у цьому всьо­му буде зв’язок. У Львові його будували ще за часів Радянського Союзу і в сучасному еквіваленті вклали не один мільйон доларів. Вузол зв’язку, який розташовується у Львові, дотепер може з’єднати військове керівництво з будь–яким абонентом не лише в Україні, а й з абонентами в державах колишнього Варшавського договору. Тепер усе це виявилося непотрібним і, як обіцяють, відновлять у Рівному. Хоча ми розуміємо, що насправді цього не станеться і Україна просто втратить можливість, яку успадкувала ще з радянських часів.

— До слова, скільки може коштувати відновлення такого рівня зв’язку у Рівному?

— Немає жодних підрахунків, бо Міністерство оборони не оголошує затрати. Проте витратити доведеться далеко не один мільйон гривень. Доведеться перевести обладнання, прокласти нові лінії зв’язку, облаштувати вузли зв’язку, під’єднати абонентів… Але навіщо це робити, якщо у Львові вже все є?

«Допомоги військових у подоланні стихійних лих Львівщина позбувається»

— У Рівному готуються до переїзду?

— Там робота йде вже повним ходом, але приховано. І великий прорахунок міністерства, що вони ніяк це не коментують. Адже обґрунтовані пояснення могли б «зняти» дуже багато питань як для військових, так і для цивільних. Західне оперативне командування — це військовий орган управління, який охоплює частини Збройних сил у семи західних областях України. Окрім того, що командування відповідає за управління ними та бойову підготовку, його було визначено головним органом, який відповідає за організацію територіальної оборони. Тобто це весь комплекс заходів, який в особливий період має впроваджуватись у регіоні: організація взаємодії з внутрішніми військами, міліцією, прикордонною службою, рятувальниками, представниками місцевої влади і всіх інших держ­установ. Це єдиний керуючий і координуючий орган у регіоні.

Саме у Львові розташоване західне командування внутрішніх військ та орган управління прикордонної служби, а ЗахОК (орган, який повинен ними керувати в надзвичайній ситуації. — Авт.) переводять в інше місто. Це дуже ускладнить координацію роботи.

— А як бути в такому випадку з подоланням стихійних лих, у яких військові постійно беруть участь?

— Їхньої допомоги Львівщина також позбувається.

«Два–три роки Україна не матиме ефективного оперативного командування»

— Військові частини, які дислокуються на Львівщині, також перевезуть?

— Ідеться про перенесення командного пункту управління Західного оперативного командування, проте незабаром постане питання і про передислокацію повітряного командування «Захід», яке контролює безпеку повітряного простору. Воно змушене буде також переїхати, бо не може працювати на відстані від оперативного командування. Офіцери, які там служать, по–перше, мають високі звання, по–друге, величезний досвід. І люди, які прослужили 25—30 років, мають вже влаштоване життя, тож навряд чи захочуть переїздити в інше місто у гуртожиток. Припускаю, що багато з них залишаться у Львові, отже, оперативне командування залишається без них. Звичайно, заміна знайдеться, можливо, навіть серед молодих офіцерів, але пройде кілька років, поки вони здобудуть той же досвід та вміння. Можна впевнено казати, що мінімум два–три роки Україна не матиме ефективного оперативного командування.

— А що вирішили з Академією сухопутних військ?

— Цього року там уже немає факультету військової розвідки та високомобільних десантних військ. Їх перевели до Одеси. Експерти, які працюють в тій галузі, впевнені, що такі кроки — політичні домовленості, адже навчальна база, яка підходила найкраще, була саме у Львові. Тим паче що можливості Яворівського полігону значно розширюють тренувальну базу. Отже, виникає питання: навіщо переводити до Одеси найелітніші та наймобільніші факультети? Для того, щоб позбавити Львів іміджу та авторитету в тій галузі! Тепер переводять ЗахОК, і Львів втрачає статус військово–адміністративного центру, який був тут ще з часів Австро–Угорщини. А наостанок чуємо про законопроект, який узагалі не передбачає існування Львівської області. Це якась інформаційна кампанія чи просто збіг? Швидше за все, це сплановані дії на приниження впливу Західної України та Львова зокрема. Для зменшення ролі Галичини та бунтарських настроїв її населення.

А Садовий проти

Зважаючи на те, що Західне оперативне командування залишає по собі багато майна та земель у Львові, «УМ» звернулася до міського голови iз запитанням: «А що з цим майном планують робити?». Відповідь, якщо перефразувати з бюрократії на «людську» мову, — «питання не до нас, ні будівлями, ні ділянками не розпоря­джаємося». При цьому сам мер Андрій Садовий проти перенесення командування зі Львова: «Львів сьогодні — центр Західної України в плані соціально–економічного розвитку, проведення масштабних культурних подій, спортивних заходів та туризму. Також важливо, аби всі владні й силові структури могли оперативно спілкуватися між собою та постійно бути на зв’язку. Враховуючи наведене, Західне оперативне командування мало би розміщуватися саме у Львові».

Дуже хотілося б почути з цього приводу й офіційну думку Міністерства оборони України, проте офіційний інформаційний журналістський запит у відомстві проігнорували…

ДО РЕЧІ

За що реформувати?

Слід додати, що Міністерство оборони заявило, що продасть залишок майна та озброєння на 9 мільярдів гривень, і ті кошти начебто мали б піти на покращення становища армії. Проте скептики переконують, що, по–перше, озвучена сума не зовсім реальна, адже як по засіках не шкреби, а продавати вже особиво нема що, а по–друге, гроші до армії рідко доходять. Сума витрат на армію щороку зменшується, навіть від коштів, які Збройні сили «заробляють» у миротворчих місіях (лише за минулий рік — 27 мільйонів доларів!), коли вони потрапляють в бюджет, до армії доходять лише «крихти».

Та сама програма реформування передбачає скорочення кількості солдатів до 115 тисяч армійців у 2017 році. Це при тому, що на початку 90–х років армія налічувала майже 800 тисяч. Тепер, у зв’язку зі скороченнями, частині досвідчених офіцерів не знайшлося місця у новому командному пункті. А деякі добровільно не захотіли змінювати влаштоване життя на гуртожиток в іншому місті. Таке ставлення до військових дивно виглядає на тлі нарощування кількості силовиків. Внутрішні війська МВС нині налічують 33,3 тис. військовослужбовців, СБУ — 41,75 тис., міліція — 240,2 тис., Прикордонні війська — 50 тис., разом — майже 450 тисяч осіб. Хоча, може, й не так дивно, якщо українська влада більше боїться своїх громадян, а не зовнішньої загрози.

Христина ІНЖУВАТОВА, Україна молода