Назар Зелінка: «Нас пробують «намалювати» як опозицію, але ми це категорично відкидаємо»

Про інтерв’ю з депутатом Тернопільської міської ради Назаром Зелінкою «Погляд» домовлявся майже тиждень. Одного разу визначений час зустрічі зірвався, але депутат таки дотримав слова і відповів на всі запитання. Часом співрозмовник хірургічно точно обирав траєкторію для обходу резонансних питань. Втім, така поведінка пояснюється вродженою порядністю і несхильністю до популярного нині в вітчизняному суспільстві заняття – «полювати на відьом».
Назар Зелінка – «свіжа кров» у депутатському корпусі Тернопільської міської ради, обраний мешканцями вулиць Коновальця, Чубинського та Вербицького 25 жовтня ц.р., так званий посол «Канади» в Тернополі. Громадське життя близьке йому від 8 років, відколи увійшов до національної скаутської організації «Пласт». Громадсько-політичне життя актуальне для Назара понад десять останніх років. Він перший молодіжний мер Тернополя. Активний велотурист. Журналіст. Консультант народного депутата Верховної Ради України. Одружений тато двох доньок.
В рамках годинного інтерв’ю ми запитали у Назара Зелінки про його реакцію на публікації з вмістом компромату щодо нього на промерських інтернет-сайтах, зокрема про «тридцять срібників» та «земельного мафіозі», також поцікавилися, що особливого відбулося на першій сесії, над чим зараз працюють у міській раді, які насторої тут панують і чи не розчарувався ще молодий депутат у своєму мандаті.
— Назаре, в якому ти настрої після місцевих виборів?
— Змішані почуття. З одного боку, приємний великий кредит довіри від виборців, який став запорукою перемоги на місцевих виборах. У міську раду пройшло багато моїх друзів, однодумців і знайомих. З іншого боку, пригнічує недостатній результат нашої політичної сили – партії «Об’єднання «Самопоміч», що пов’язано із жахливими умовами виборчої кампанії – нечуваним брудом. Так, наче ми вийшли на поле грати у футбол, а команда суперника грає в регбі.
— Навіщо тобі особисто мандат депутата? У тебе молода сім’я, зарплати депутатам не дають, натомість участь у міській раді забирає багато часу, енергії, інших ресурсів.
— Причиною цього, мабуть, є рання участь у громадському житті суспільства – я з 8 років у «Пласті», який виховує активних громадян. Вважаю, велика частка проблем України і Тернополя зокрема у пасивності громадян. Я реально оцінюю свої сили і розумію, що хочу і можу бути корисним, маю власне бачення і принципи розвитку Тернополя, які не збираюся тримати у «довгій шухляді» чи на рівні порожньої розмови десь в громадському транспорті. Свого часу я пожив у Києві, побував у країнах Азії, Європи, Америки. Відповідно, маю з чим порівняти ситуацію в Тернополі.
— Гаразд, а як тоді ти заробляєш на життя?
— Отримую офіційну зарплату як помічник народного депутата Верховної Ради України. (Для «Погляду» Назар показав стрічку смс-повідомлень в телефоні про надходження зарплати через «UniCreditBank» – за жовтень вона становить 3 тис. 217 грн. 60 коп. — ред.). Також працюю у тернопільському підприємстві «Опілля».
— Відбулася перша сесія Тернопільської міської ради нового скликання. Які враження?
— На жаль, довелося стати свідком нечесної політичної гри. Йдеться про не до кінця законну процедуру обрання секретаря міськради. Коли розпочалося таємне голосування, депутати отримали бюлетені без відповідних печаток і підписів. Волевиявлення депутата мало б бути таємним. Однак, частина депутатів з цими ж бюлетенями на певний час покинула сесійну залу. Законної процедури обрання секретаря однозначно не дотримано. Але, будучи відвертим, політично все було вирішено ще до сесії, тому фактично треба було провести формальне голосування, яке, на жаль, провели поза процедурою.
— Які інструменти впливу нині є «під рукою» у депутата Тернопільської міської ради для реалізації обіцянок, зазначених у передвиборчих буклетах?
— Це цілком прості інструменти – готовність вести діалог, наполегливість і бажання працювати. Депутат – це не месія з надздібностями, а всього лиш представник інтересів громади у міській раді, де є трибуна з мікрофоном, інші засоби публічно відстоювати чи пропонувати свою позицію. Депутат зазвичай легше і швидше орієнтується у відомствах, де можна вирішити проблемне питання.
Однією з моїх конкретних цілей є впровадження в нашому місті системи електронного урядування, яка вже успішно інтегрується у Львові. Не хочу, щоб люди витрачали свій час на вистоювання у довгих чергах за будь-якими документами. Коли за допомогою електронного врядування це можна зробити у зручний час з домашнього комп’ютера – банально простим чином усуваючи корупційну складову. По друге, як активний користувач велосипеда, для мене важлива велоінфраструктура Тернополя. Як депутат, відстоюватиму кошти з міського бюджету на цей напрямок. Третя річ – промоція Тернополя.
Ще мені дуже хочеться використати в нашому місті досвід Вінниці, де діє розкішна система оцінювання чиновників. Якщо не помиляюся, то на виході з кожного чиновницького кабінету встановлено три кнопки різних кольорів, які відповідають якості роботи фахівця. Кожен відвідувач може виставити оцінку за надану йому послугу і за те, як саме спілкувався з ним чиновник. Від таких оцінок напряму залежить розмір його зарплати. Натомість у ЦНАПах зарплата залежить від виробітку – приміром, від кількості оформлених довідок. Тоді працівник зацікавлений видати якнайбільше довідок і не відправляти людей по чиновницьких кабінетах.
— А як щодо округу, де тебе, власне, і обрали депутатом?
— На «Канаді» живу від народження, тому інтереси саме цього мікрорайону важливі мені передусім. Масив «Канада» починався з десяти із лишком будинків – саме на таку кількість населення орієнтувалися проектанти загальноосвітньої школи №23 і дитсадків №33, №34. Сьогодні кількість житлових будинків подвоїлася, де живе багато молодих сімей. 34-ий садок реформовано в Класичну гімназію. Тобто, зі школярами на «Канаді» проблем нема, а от для батьків дошкільнят доволі скрутна ситуація. Черга у 33-й садок дуже велика. Поки що не знаю, як вирішуватимемо проблему з переповненням – будувати нове приміщення чи зводити додатковий третій поверх у садочку №33. Не менш актуальна проблема – не дати забудувати парк Національного відродження та, водночас, є потреба в оновленні тут зони відпочинку, зокрема місцевих атракціонів.
— Чи виділяються в міській раді зараз політичні еліти?
— Внаслідок місцевих виборів у Тернопільську міську раду зайшло сім політичних сил. У нас є чітко сформована група депутатів – семеро від «Самопомочі», четверо з «Громадянської позиції» і четверо від «Народного контролю». Нас пробують «намалювати» як опозицію, але ми це категорично відкидаємо.
— А силуети «сірих кардиналів» проглядаються?
— Є лідери фракцій, ситуативна більшість, але з «сірими кардиналами» це не має нічого спільного. Наприклад, на бюджетній комісії, де я є секретарем, дискутуємо (іноді гостро), шукаємо консенсус серед усіх членів комісії, не враховуючи політичну складову. Наразі це виходить.
— Маю нагоду використати своє службове становище, щоб з’ясувати можливості вирішення проблеми, яка найбільше болить мені, як жительці Тернополя, — жахлива зовнішня реклама робить з міста глуху провінцію. Наскільки можливо обходитися без неї з економічної точки зору? Чи йдеться про це зараз у Тернопільській міській раді?
— Насправді реклама не приносить міському бюджету надто великих прибутків. Однак, тут мають місце бізнес-інтереси, які треба переборювати і шукати компроміс. Як на мене, центральна історична частина міста апріорі повинна бути звільнена від реклами. Для цього в Тернополі діяв відповідний мораторій. Забирати рекламу треба, але робити це поступово. Можливо, варто підняти ціну за користування площею під рекламу, щоб не йти з позиції заборони.
— Прокоментуй, будь ласка, публікацію без зазначеного автора на тернопільських сайтах щодо твого першого офіційного депутатського запиту, де тебе називають «керівником групи підтримки земельної мафії».
— Якщо про мене пишуть вигаданий негатив на сайтах із сумнівною репутацією, значить рухаюся у правильному напрямку і це ще більше стимулює працювати. Однозначно, цей безпідставний компромат комусь вигідний і хтось на нього витрачає немалі гроші. Щодо змісту публікації, у мене немає підстав виправдовуватися – якщо зацікавлені особи прочитають звернення, то побачать, що воно спрямоване на те, аби лише повернути у власність Тернопільської міської ради велику земельну ділянку збанкрутілого підприємства цукровий завод «Поділля».
— Можеш назвати конкретну особу, якій вигідна твоя дискредитація?
— Я, звісно, впізнав «почерк» і знаю, хто за чим стоїть, однак не хочу називати жодних імен. Не збираюся загострювати конфлікт, чим підігравати ницим особам. Як кажуть, собаки гавкають – караван іде.
Розмовляла Ірина Юрко.