Незвичайні витвори мистецтва з глибоким змістом з’являються з-під рук художника Євгена Гірняка з Тернополя
Незвичайні витвори мистецтва з глибоким змістом та красою багато років поспіль з’являються з-під рук талановитого художника Євгена Гірняка, який зараз проживає у Тернополі. Він створив чимало картин на різну тематику, портретів, ікон та виробів із дерева. Особливо зачаровують ажурні обрамлення, делікатно вироблені із дерева. А ще цей художник розписав чимало храмів та виготовив у них іконостаси і не лише у нашій області.
Його дружина Мирослава любить повторювати, що неможливо не малювати, народившись у такому чарівному селі, як Бишки Козівського району, звідки й походить її чоловік. Сама місцевість цього села є суцільною картиною, яка спонукає до творчості. А розписувати церкви Євген Миронович почав давно, ще за часів радянської влади, коли за таке переслідували і могли жорстоко покарати.
– Не раз, – пригадує чоловік, – до нашої хати стукали невідомі люди, коли діти були дома самі. А ми з дружиною суворо наказували доньці із сином нікому не відкривати, бо мали в хаті чимало образів. Проте Бог нас оберігав, а згодом настали часи, коли критися вже не потрібно було.
Євген продовжував розписувати церкви, а дружина Мирослава покривала позолотою зроблені ним ажурні дерев’яні рамки. До речі, вона теж талановита художниця і майстриня, яка захоплюється лялькою-мотанкою. Попри це, дружина цілком підтримує чоловіка, а тепер і сина Тараса, який, завдяки батькам, став таким же талановитим художником і разом із батьком розписує церкви.
Ікона повинна бути створена за відповідними канонами. Власне тому Євген Гірняк приступає до розпису храму лише після того, як ескізи його робіт будуть затверджені у єпархії. Найважче розписувати стелі, за які ніхто не хоче братися. А наш співрозмовник розписує їх залюбки. Бувало, треба написати по кругу рядки із Біблії, а це не так легко, бо літери мають співпасти. А Всевишній допомагав, і без жодних замірів все виходило з першого разу. А ще таємниця успіху, впевнений Євген Гірняк, у тому, що будь-яка робота повинна приносити задоволення. А він своєю працею цілком задоволений, бо мріяв стати художником ще зі шкільних років.
– Хоча спершу, – пригадує, – дуже хотів стати льотчиком і не раз лежав у траві, спостерігаючи за літаками.
Змалку Євген відрізнявся від своїх однолітків наполегливістю. Ще тоді проявилося його бажання працювати з деревом. А після того, як хрещена мама подарувала йому ножичок, усі хлопчаки із навколишніх вулиць були забезпечені рогатками, сопілками і луками. Проте, найбільше мріяв у той час зробити з ясена лижі. І у другому класі таки їх зробив. А потім для тітки виготовив стілець із вигнутими ніжками. Навчив хлопчину тій справі столяр, який жив по сусідству.
Далося взнаки і те, що Євген Гірняк із талановитого роду. Брат його бабусі сам виготовив скрипку з кінською головою і вмів на ній грати. А бабуся гарно розписувала печі. Трохи працював з деревом і батько. Але найбільше своїй подальшій долі пан Гірняк завдячує відомому художнику Хомицькому, який з Москви приїжджав до батьків. Він часто малював портрети та картини, а школяр Євген придивлявся до його робіт і тоді вперше зрозумів, що хоче бути художником. У шостому класі намалював ілюстрації до байок Леоніда Глібова.
У житті художника траплялося багато цікавих моментів, тому, каже Євген Миронович, йому постійно доводилось балансувати між сім’єю та мистецтвом. Але спільними зусиллями все пройдено, і багато чому він завдячує дружині, яка є справжньою берегинею і сім’ї, і родинних талантів.
Любов ТИМЧУК
Коментарі вимкнені.